Єні-Кале (місцевість)
| Єні-Кале (Сіпягине) Керч | ||||
 2015 рік | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 45°21′08″ пн. ш. 36°36′21″ сх. д. / 45.3521° пн. ш. 36.6058° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Керченський район | |||
| Карта | ||||
  Єні-Кале (Сіпягине) Єні-Кале (Сіпягине) (Керч) | ||||
Єні-Кале (крим. Yeñi Qale, з 1948 — Сіпягине) — місцевість Керчі, Україна, розташована на сході міста, колишнє місто. Радянську назву отримала на честь Героя Радянського Союзу Н. І. Сіпягина.
У 1774 році за Кючук-Кайнарджійським договором місто Керч і фортеця Єні-Кале були передані Росії і російський уряд прийнявся за освоєння нових земель. У Керч та Єні-Калі переселялися греки та переселенці зі Слобідської України. Зі зростанням ролі сусідньої Керчі в 1825 р. фортеця Єні-Кале перетворюється на заштатне містечко, більшу частину населення якого становили греки.[1]
На початку XIX століття фортеця Єні-Кале територіально перебувала в Акмозькій волості Феодосійського повіту. Вперше в історичних документах поселення при фортеці зустрічається на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року, де Єні-Кале позначено з 98 дворами та поштовою станцією.
У 1821 році Керч та Єні-Кале утворили Керч-Єнікальське градоначальництво Таврійської губернії.
Після Кримської війни Єні-Кале – дачне передмістя Керчі. Багаті керчани щоліта вирушали на єнікальське свіже повітря та пляжі. Апофіозом літнього сезону щорічно ставало храмове свято «Успіння Божої Матері», коли тисячі віруючих з Керчі та навколишніх селищ 28 серпня збиралися на урочисте богослужіння. Керченський градоначальник цього дня відправляв на Єні-Калі паровий катер.[2]
Перепис 1897 року зафіксував у місті Єні-Кале 1438 мешканців, з яких 1328 православних.[3]
Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Єнікале перейменували на Сіпягине.[4]
Увішло до складу Керчі у період з 1968 по 1977 рік.[5]
- ↑ Крепость Ени-Кале (Керчь) — путеводитель по отдыху в Крыму. jalita.com (рос.). Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ Крепость Ени-Кале. www.archaeolog.ru. Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ Троекуров (1905), Русский: Крупнейшие поселения России по переписи 1897 года (PDF), процитовано 22 липня 2024
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ Формирование современной Керчи | Пантикапей (ru-RU) . Процитовано 22 липня 2024.
- [1] / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4. Архівовано з джерела 4 березня 2016
Місцевості Керчі | ||
|---|---|---|
Мікрорайон 1-ї П'ятирічки • Мікрорайон Промбаза (1-й мікрорайон) • Мікрорайон Луч (1-А) • Мікрорайон Тавричний (БАМ) • 1 самострой • 5 самострой • 5-й мікрорайон (Казакова) • Абіссінка • Аджи-Мушкай • Булганаки • Мікрорайон АТС (Портовий) • Мікрорайон ім. Войкова • Глейки • Глинище (Автовокзал, Глінка) • Джанкой (Кам'янка) • Джер-Джава (Восход) • Ель-Тійген (Героєвське) • Єні-Кале (Сіпягине) • Жуківка • Зарічний (Казенний сад) • Залізничний • Камиш-Бурун (Аршинцеве) • Капкани • Катерлез (Японія) • Колонія металургійного заводу ім. Войкова (Колонка) • Корецький Хутір • Литвинська • Нове (Циганська слобода) • Новий Карантин • Опасне • Партизанський • Підмаячний (Маяк) • Мікрорайон Пошивальникова (Братське) • Скасіїв Фонтан (Мічуріне) • Солдатська слобідка • Сонячний (Нижній Сонячний) • Старий Карантин • Телецентр • Українка (Мікрорайон Островського-Гагаріна) • Фортеця • Фінка (Склотарний) • Цементна слобідка (Верхня Цементна Слобідка • Нижня Цементна Слобідка (Бочарка)) • Центр • Червона Керч • Чурбаш |  | |