Перейти до вмісту

Єрмакова Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Єрмакова
Народилася7 березня 1951(1951-03-07) (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Керч, Кримська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьперекладачка, поетеса, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмакова.

Ірина Олександрівна Єрмакова (рос. Ермакова, Ирина Александровна) (нар. 7 березня 1951, Крим) — російська поетеса, перекладач. Лауреат Великої премії «Московський рахунок» (2008, 2015).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася під Керчю в сім'ї інженерів-мостовиків. Закінчила Московський інститут інженерів транспорту за спеціальністю «Мости і тунелі» (1974). 12 років працювала інженером-конструктором з проектування мостових споруд.

1987 — перша публікація.

В кінці 80-х вела літературну студію в БК «Червоний Жовтень»[1]. В цей же час починає працювати редактором. З кінця 90-х займається поетичним перекладом. У 1995 прийнята в Союз письменників Москви. Бере участь у багатьох вітчизняних та міжнародних поетичних фестивалях. У 2000 вийшла книга «Скляна кулька» [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] — лауреат премії «Улов» [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.]. У 2002 книга «Колискова для Одіссея» [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] увійшла в короткі списки премій «Антибукер» і «Аполлона Григор'єва», стала дипломантом премії «Московський рахунок», а в 2008 році — лауреатом. [2] [3]

З 2003 член Російського ПЕН-центру [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.].

Веде поетичні майстер-класи. Входить в журі літературних премій.

Друкується в журналах «Аріон», «Вісник Європи» [Архівовано 14 серпня 2015 у Wayback Machine.], «Дружба народів», «Прапор», «Інтерпоезія» [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.], «Хрещатик» [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.], «Новий світ», «Жовтень», «Рубіж» та інших виданнях[4].

ЇЇ вірші перекладені на англійську, арабську, болгарську, італійську, каталонську, китайську, латвійську, македонську, німецьку, польську, португальську, румунську, сербо-хорватську, французьку та інші мови[5].

Живе в Москві.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Єрмакова І. А. Провінція. — М: Центр ПРО, 1991. С. 96.
  • Єрмакова І. А. Виноградник. — М.: Ісіда, 1994. С. 90.
  • Єрмакова І. А. Скляна кулька [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — М.: Наша марка, 1998. С. 64.
  • Єрмакова І. А. Колискова для Одіссея [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — М: Журнал поезії «Аріон», 2002. С. 120.
  • Єрмакова І. А. Вулик [Архівовано 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — М.: Воймега, 2007. С. 84.
  • Ermakova Irina Ninna-nanna per Odisseo e altre poesie. — Italia: Novara, 2008 (у перекладі на італійську). С. 64.
  • Єрмакова І. А. В очікуванні свята. — Владивосток: Альманах «Рубіж», 2009. С. 132.
  • Єрмакова І. А. Червоною тушшю по чорному шовку. — М. ː О. Р. В.-Б. Ц. Р.-Прес, 2012. С. 168. ISBN 978-5-93381-305-7[3][6].
  • Єрмакова І. А. Сьома. — М. ː Воймега, 2014. — 88 С.[7][8].

Цитати

[ред. | ред. код]
  • «Єрмакова творить міф, переконливо підкріплюючи його достовірність низкою образів. Енергетика перетворень, швидкість зміни кадрів затягують, створюють вихровий ритм подій, навколишня дійсність — вода, повітря, фарби, звуки, відчуття, дерева, птахи, люди, боги, книги — все це природним чином живе і взаємодіє у віршах».[9] — Афанасій Мамедов, 2003.
  • «Єрмакова послідовна у своєму прагненні зближувати далеке і протилежне, в її віршах детальна життєва деталь, гранично точно прописана, пов'язана з потужною всеосяжною метафорою. При цьому полісемічність її лексики вільно переміщає наше сприйняття від легкої іронічної гри до драматичного руху образу і сюжету».[10] — Данило Чконія, 2008.
  • «Повна природність мови, почуття — чужа чарівності эскаписткого зсуву і схожа на просту розмову з нічим не відгородженою від практичного життя людиною — чиєюсь опорою і так далі; це вірші „з корінням“, і коріння — не в літературній якійсь-небудь традиції, а в людині, неповторно-неспотвореній... Талант у Ірини Єрмакової величезний, але, здається, головне, що він врівень з цим самим прямим почуттям життя, ніяк від нього не віддільний... Книги Єрмакової знайдіть і почитайте всі, які є, але почніть з цієї, „Сьомий“».[11] — Василь Бородін, 2014.

Премії

[ред. | ред. код]
  • Премія «Улов» (2000) за книгу «Скляна кулька» [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  • Премія журналу поезії «Аріон» (2004) «за пріоритет особистісного образу в поезії»[12].
  • Премія журналу «Жовтень» (2004[5], 2010) «за кращу поетичну добірку року».
  • Премія Anthologia (2007) «за вищі досягнення в сучасній поезії».
  • Міжнародна поетична премія «LericiPea[it]» (2008, Італія) «за вірність обраного поетичного шляху, постійність в пошуку нових мовних можливостей і в прагненні до саморозвитку».
  • Премія «Московський рахунок» (Велика премія 2008, 2016, Спеціальна премія 2013) «за кращу поетичну книгу року».
  • Міжнародна Волошинська премія (2015) за книгу «Сьома»
  • Премія «Вінець» (2016) «за вірші останніх років»

Критика

[ред. | ред. код]

Розмови

[ред. | ред. код]

Участь у фестивалях і конгресах[5]

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Костюков Л. Ирина Ермакова: «Советская литература признавала всегда только один-единственный ствол» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // polit.ru. — 2010. — 24 февр.
  2. ↑ Собств. корр. Поэтическая премия «Московский счет» назвала лауреатов [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.] // РИА Новости. — 2013. — 8 июня.
  3. ↑ а б Власова М. Стихи подсчитаны и подобраны [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Новая газета. — 2013. — 27 июня.
  4. ↑ Список публикаций. Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 15 березня 2020.
  5. ↑ а б в «Урожай» Ирины Ермаковой [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Литературные вести», газета Союза писателей Москвы. — 2008. — № 91.
  6. ↑ Собств. корр. Вышла книга Ирины Ермаковой «Алой тушью по чёрному шелку» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // polit.ru. — 2012. — 13 марта.
  7. ↑ Василькова И. Сиятельная, слепительная улыбка [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // kultinfo.ru. — 2014. — 28 сент.
  8. ↑ Безносов Д. Детство мифа [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Новый мир. — 2014. — № 9.
  9. ↑ Мамедов А. Между временем и культурой [Архівовано 23 травня 2015 у Wayback Machine.] // Дружба народов — 2003. — № 4.
  10. ↑ Чкония Д. Живая жизнь Ирины Ермаковой [Архівовано 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Дружба народов — 2008. — № 9.
  11. ↑ Бородин В. Берег рядом [Архівовано 23 травня 2015 у Wayback Machine.] // Лиterraтура — 2014. — № 51.
  12. ↑ Премия Арион-2004] // Дом-музей Марины Цветаевой. — 2004. — 18 марта.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрмакова_Ірина_Олександрівна&oldid=39492920