Єрмоленко Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єрмоленко Михайло Володимирович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження30 грудня 1976(1976-12-30)
Маріуполь, УРСР
Смерть9 травня 2014(2014-05-09) (37 років)
Маріуполь, Україна
Військова служба
Роки служби1995—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військпатрульна служба міліції
ФормуванняБПСМ м. Маріуполь
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Миха́йло Володи́мирович Єрмо́ленко (нар. 30 грудня 1976(19761230), Маріуполь, Донецька область, Українська РСР — 9 травня 2014, Маріуполь, донецька область, Україна) — український правоохоронець, прапорщик міліції, захисник Маріуполя.

Життєпис

[ред. | ред. код]

В лавах правоохоронних органів з 1995 року.

Прапорщик міліції, молодший інспектор зв'язку батальйону патрульної служби міліції Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області.

Вранці 9 травня начальник Маріупольського управління міліції Валерій Андрущук проводив нараду з командирами силових підрозділів на 3-му поверсі будівлі управління по вулиці Георгіївській. Близько 10-ї години почалась спроба штурму міськуправління озброєними бойовиками групи «Мангуста», які зі стрільбою зайняли 1-й і 2-й поверхи. Михайло Єрмоленко у цей день перебував на службі в групі чергування. Почувши постріли, він побіг на допомогу товаришам та опинився в центрі ведення вогню на 2-му поверсі. Важкопоранений прапорщик залишався в будівлі до закінчення бойових дій. Люди, які винесли його на двір, були з числа нападників на міськуправління. Їх не затримали, бо вони виносили пораненого міліціонера, поклавши Михайла на землю, вони втекли, «розчинилися» у натовпі[1]. Михайло помер від поранень в лікарні о 16:00.

Цього дня в бою з терористами загинули Богдан Шлемкевич (НГУ), Родіон Добродомов («Азов»), Олег Ейсмант (20 БТО), Сергій Демиденко (20 БТО) і Віктор Саєнко (начальник ДАІ)[2].

Михайла поховали у Маріуполі. Вдома лишилися батьки, дружина Оксана та 7-річна донька Емілія.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[3].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

8 травня 2015 року в Маріуполі на вул. Георгіївській відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, які загинули під час захисту Маріупольського міськуправління міліції[4][5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Валерій Андрущук: якби ми не відстояли УВС, в нас був би другий Слов'янськ [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  2. 9 травня 2014-го вони першими вступили в бій за український Маріуполь [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України »
  4. У Маріуполі відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, загиблих 9 травня 2014 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  5. У Маріуполі вшанували шістьох героїв, загиблих три роки тому. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 2 червня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]