Перейти до вмісту

Єсеніна Тетяна Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єсеніна Тетяна Сергіївна
Народилася11 червня 1918(1918-06-11)
Москва, Російська СФРР
Померла5 травня 1992(1992-05-05) (73 роки)
Ташкент, Узбекистан
Країна СРСР
 Узбекистан
 Росія[1]
Діяльністьписьменниця, журналістка
Знання мовросійська[2]
БатькоЄсенін Сергій Олександрович
МатиРайх Зінаїда Миколаївна

Єсеніна Тетяна Сергіївна — дочка російського поета Сергія Єсеніна та Зінаїди Райх, журналістка та письменниця.

Після розлучення батьків і смерті батька виховувалась разом із братом Костянтином у сім'ї В. Е. Мейєрхольда та З. Н. Райх.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 1 червня 1916 року в Орлі.

У травні 1917 року Зінаїда Миколаївна з одинадцятимісячною Танею приїхала до Москви. Зупинилися на квартирі поета Вадима Шершеневича у Хрестовоздвиженському провулку та прожили майже три тижні. Потім у червні Райх повернулася до Орелу, де працювала в Орловському губернському відділі народної освіти завідувачкою підвідділу мистецтв.

У жовтні 1919 року Райх спішно покидає Орел, який займають війська генерала Денікіна, і переїжджає до Москви. Тетяна залишилася в Орлі у бабусі з дідусем.

Після загибелі Райх та Мейєрхольда перед Великою Вітчизняною війною Тетяна Сергіївна залишилася з молодшим братом Костянтином (1920—1986) та маленьким сином Володимиром на руках. Будучи виселеною з квартири батьків у Брюсовому провулку, Єсеніна врятувала архів Мейєрхольда, сховавши його на дачі в Балашихі, а на початку війни передала його на зберігання С. М. Ейзенштейну.

У роки Німецько-радянської війни Тетяна Єсеніна евакуювалася з чоловіком та сином до Узбекистану, де за клопотанням Олексія Толстого отримала з родиною маленьку кімнату в будинку-бараку. Півстоліття прожила в Ташкенті, працюючи кореспондентом газети «Правда Сходу», науковим редактором у видавництвах Узбекистану.

Була ініціатором процесу реабілітації Всеволода Мейєрхольда. Листи Тетяни Єсеніної досліднику творчості Мейєрхольда К. Л. Рудницькому є важливим джерелом вивчення творчості репресованого режисера.

Смерть

[ред. | ред. код]

Померла 29 лютого 1992 року у Ташкенті.

Громадянська панахида відбулася у Музеї Сергія Єсеніна 7 травня. Після відспівування у церкві її поховали на старому міському Боткінському цвинтарі.

Декілька років над її могилою стояв скромний хрест. З ідеєю встановити на могилі надгробний пам'ятник виступила ініціативна група, яку очолив журналіст Г. Дімов. 1999 року пам'ятник урочисто відкрили.

Творчість

[ред. | ред. код]

Написала книги-повісті «Женя — диво XX століття», «Лампа місячного світла», мемуари про С. Єсеніна, З. Райх і В. Мейєрхольда.

Примітки

[ред. | ред. код]