Єфимчук-Дячук Уляна Василівна

Єфимчук-Дячук Уляна Василівна
Єфимчук-Дячук Уляна Василівна
Народилася	1902; село Стадники Ровенського повіту, тепер Острозького району Рівненської області
Померла	3 вересня 1977; місто Рівне Рівненської області
Країна	СРСР
Національність	українка
Діяльність	політична діячка
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть»
	; ; ;

Уляна Василівна Єфимчук-Дячук (Єфімчук-Дячук) (нар. 1902(1902), село Стадники Ровенського повіту, тепер Острозького району Рівненської області — 3 вересня 1977, місто Рівне Рівненської області) — українська радянська діячка, селянка-наймичка, заступник голови Рівненського облвиконкому. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань (1940—1958 роки).

Біографія

Народилася в бідній селянській родині. Батько рано помер, мати працювала кухаркою у поміщиці.

З десятирічного віку наймитувала у поміщиці Могельницької, острозького купця Равича, працювала у власному сільському господарстві. Розповсюджувала нелегальну революційну літературу.

З вересня 1939 року — член селянського комітету (сільської ради) села Стадники на Рівненщині. 22 жовтня 1939 року була обрана депутатом Народних Зборів Західної України

У 1940—1941 роках — голова планової комісії і заступник голови виконавчого комітету Гощанської районної ради депутатів трудящих Ровенської області.

Під час німецько-радянської війни з літа 1941 року перебувала у евакуації в місті Темір Актюбінської області Казахської РСР, де у липні 1941 — листопаді 1943 року працювала головою планової комісії і заступником голови виконавчого комітету Темірської районної ради депутатів трудящих Актюбінської області.

У 1943—1944 роках — інспектор виконавчого комітету Ніжинської районної ради депутатів трудящих Чернігівської області. У 1944 році повернулася до Рівненської області.

Член ВКП(б) з 1944 року.

З лютого 1944 по 1945 рік — заступник голови виконавчого комітету Ровенської обласної ради депутатів трудящих.

Одночасно, з вересня 1944 року — завідувач відділу державного забезпечення та побутового влаштування родин військовослужбовців (потім — відділу соціального забезпечення) виконавчого комітету Ровенської обласної ради депутатів трудящих.

У 1952 році закінчила Республіканську партійну школу при ЦК КП(б)У в місті Києві.

У 1952—1956 роках — заступник голови виконавчого комітету Ровенської обласної ради депутатів трудящих.

У 1956—1958 роках — секретар виконавчого комітету Ровенської обласної ради депутатів трудящих.

З 1958 року — персональний пенсіонер республіканського значення в місті Рівному. Померла після важкої хвороби.

Нагороди

орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
медаль «За трудову доблесть» (7.03.1960)
медалі

Джерела

Борці за возз'єднання — Львів: Каменяр, 1989 рік — с.106—107.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.