Єфремов Герберт Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфремов Герберт Олександрович
рос. Герберт Ефремов
Народився15 березня 1933(1933-03-15) (91 рік)
Q4278192?, Бєлозерський район (Вологодська область), Ленінградська область, РСФРР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьбортінженер, інженер, конструктор
Галузьмашинобудування
Alma materБалтійський державний технічний університетd
Науковий ступінькандидат технічних наук
Вчене званняпрофесор[d]
Відомі учніQ97188739?
Знання мовросійська
ЗакладМосковський авіаційний інститут
ПартіяКПРС
Нагороди
Сайтnpomash.ru/history/ru/efremov.htm

Герберт Олександрович Єфремов (нар. 15 березня 1933(19330315), Мале Заріччя, Білозерський район, Вологодська область, СРСР) — радянський і російський учений, конструктор ракетної та ракетно-космічної техніки. Почесний Генеральний директор, почесний Генеральний конструктор "НВО машинобудування". Професор МДТУ імені Баумана, кандидат технічних наук.

Герой Соціалістичної Праці (1963) і Герой Праці Російської Федерації (2017) (один з двох людей, удостоєних обох звань). Лауреат Ленінської премії (1982), Державної премії СРСР (1974) і премії Уряду РФ (2002).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчивши у 1950 році 10 класів, Герберт Єфремов вступив до Ленінградського військово-механічного інституту, який закінчив за спеціальністю «Приладобудування».

Після закінчення вишу був направлений з Союзну ОКБ-52 Мінавіапрому СРСР у Реутові Московської області (конструкторське бюро ракетно-космічної техніки під керівництвом академіка Володимира Челомея.

У 1970-1984 роках — заступник головного конструктора і начальника ЦКБМ. У 1984 році став генеральним конструктором НВО машинобудування. У 1991 році обійняв посаду генерального конструктора — генерального директора підприємства, займав цю посаду до 2007 року. З 2007 року — почесний генеральний директор, почесний генеральний конструктор АТ «ВПК« НВО машинобудування», радник голови корпорації з науки.

Вчений викладав в Московському авіаційному інституті, з 1990 року викладав в МГТУ ім. Баумана. Автор ряду наукових праць, співавтор понад 80 винаходів.

Герберт Єфремов брав безпосередню участь і керував створенням:

  • комплексів з крилатими ракетами для стрільби по наземних цілях (П-5, П-5д, С-5, «Метеорит»);
  • протикорабельних комплексів (П-6 , П-35 , «Прогрес», «Аметист», «Малахіт», «Базальт», «Вулкан», «Граніт», «Онікс»);
  • морський крилатої ракети «Яхонт»;
  • морський крилатої ракети «БраМос» (для індійських військово-морських сил);
  • ракетних комплексів стратегічного призначення з МБР УР-100, УР-100К, УР-100У, УР-100Н, УР-100Н УТТХ;
  • автоматичних космічних станцій «Алмаз» («Космос-1870») (1987 рік) і «Алмаз-1» (1991 рік);
  • ракети-носія «Стріла»;
  • малих космічних апаратів «Кондор-Е» і «Руслан».
  • гіперзвукового бойового блоку «Авангард» для міжконтинентальної балістичної ракети[1][2].

З 1984 року (після смерті Володимира Челомея) — генеральний конструктор, з 1989 по 2007 рік — генеральний директор, генеральний конструктор ВАТ «ВПК "НВО машинобудування"». У важкий період після розпаду СРСР зумів зберегти науково-технічний і кадровий потенціал підприємства, що дозволило не тільки продовжити роботи по виконанню державного оборонного замовлення, а й вийти на міжнародний ринок озброєнь з конкурентною продукцією. Автор великої кількості винаходів, почесний член Російської академії ракетних і артилерійських наук, член Академії військових наук Російської Федерації та інших відомчих академій.

Син Роман (нар. 1960) — біофізик, заступник директора ИБХ РАН, професор МІЕМ.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден Святого апостола Андрія Первозванного (2020)
  • Герой Праці Російської Федерації (2017)
  • Герой Соціалістичної Праці (1963) - за створення комплексів П-6 і П-35
  • Орден Леніна (1963)
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1971)
  • Орден «Знак Пошани» (1959)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (26 червня 2013 року), за видатний внесок у розвиток ракетно-космічної галузі, зміцнення обороноздатності країни і багаторічну плідну роботу
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2003)
  • медалі
  • Ленінська премія (1982)
  • Державна премія СРСР (1974)
  • Премія Уряду РФ (по спецтехніці) (2002)
  • Державна премія маршала Г.К.Жукова (2003)
  • Орден «Падма Бхушан» (Індія, 2003)
  • Почесний громадянин міста Реутов (1995)
  • Іменем Г.Єфремова названа мала планета сонячної системи, зареєстрована в міжнародному каталозі під номером 9718 Гербєфремов.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Путин назвал имя автора гиперзвукового блока «Авангард». Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 19 вересня 2020.
  2. ↑ Редакционная статья Путин: США вынудили Россию создать гиперзвуковое оружие [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]. «Коммерсантъ», общероссийская газета, 19 сентября 2020 года.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Ефремов Г. А. Недозволенные речи. — Реутов: ОАО «ВПК „НПО машиностроения“», 2016. — 195 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-9902850-6-4.
  • «Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения» / Министерство обороны России.; Гл.ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 экз. — ISBN 5-85270-315-X.. — С.174.
  • Сергеев Е. К. Реутов. Летопись в лицах, документах и фотографиях. 1573—2005. — М., 2005. — 546 с. — ISBN 5-98179-029-6

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єфремов_Герберт_Олександрович&oldid=41197730