Ібрагім I ібн аль-Аглаб
| Ібрагім I ібн аль-Аглаб | |
|---|---|
| араб. إبراهيم بن الأغلب | |
 | |
| Народився | 756 Хорасан, Аббасидський халіфат |
| Помер | 5 липня 812 Кайруан, Кайруан, Туніс |
| Знання мов | арабська |
| Посада | Emir of Ifriqiyad |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Banu Al-Aghlabd |
| Батько | al-Aghlab ibn Salim at-Tamimid |
| Діти | Зіядет-Аллах I, Абдаллах І ібн Ібрагім і Абу Ікаль ібн аль-Аглаб |
Ібрагім I ібн аль-Аглаб (араб. إبراهيم بن الأغلب; нар. 756 — 5 липня 812) — 1-й емір держави Аглабідів в 800—812 роках.
Походив з перського роду з Хорасану. Син Аль-Аглаба ібн Саліма ат-Тамімі, валі Іфрікії. Народився 756 року. У 787 році його батько загинув у боротьбі проти повсталих хариджитів на чолі з Аль-Хасаном ібн Харбом.
795 року Ібрагіма було призначено намісником області Заба. 799 року Ібн аль-Аглабі допоміг Мухаммаду ібн Мукатілу аль-Аккі, валі Іфрикії, придушити повстання на чолі з Таммамом ібн Тамімом аль-Тамімі. Невдовзі Ібрагім домігся свого призначення валі Іфрікії.
800 року він прийняв титул еміра, який було визнано аббасидським халіфом Гаруном ар-Рашидом в обмін на щорічну сплату 40 тис. золотих динарів. Такі дії викликані були віддаленістю Іфрикії від Багдаду, посилення в північній Африці шиїв, ібадитів та хариджитів, що протистояли халіфу. Доволі швидко Ібрагім I став незалежним володарем, що номінально визнає халіфа.
Спочатку він приборкав навколишні берберські племена. Втім більшу небезпеку становила внутрішня слабкість держави через протистояння арабських колоністів і берберів, мутазилітів і малікітів. Базою перших стало м. Туніс, других — Кайруан. Сам емір підтримував мутазилітів. Для приборкання малікітів у 806 році емір призначив каді Кайруана представника мутазилітів Абу Мухріза.
Намагання обмежити владу арабів призвело до низки повстань: 802 року — на чолі з Хамдісом ібн Абд ар-Рахманом аль-Кінді та 809 року — Імраном ібн Мухалладом. Обидва були успішно придушені. Внаслідок цього розпочав політику створення війська з чорношкірих рабів (зінджей) на противагу арабському ополченню (джунду). У 810 році вже мав 5-тисячну гвардію-зінджей.
Ібрагім I неподалік від Кайруана заснував свою резиденцію Аль-Абасбійю. Заклав основи державної адміністрації. Водночас при ньому почалися системні напади на візантійські володіння в Італії, насамперед на Сицилію та Сардинію.
Помер у 812 року. Трон успадкував його старший син Абдаллах I.
- Marçais, G. & Schacht, J. (1960). «Ag̲h̲labids or Banu 'l-Ag̲h̲lab». In Gibb, H. A. R.; Kramers, J. H.; Lévi-Provençal, E.; Schacht, J.; Lewis, B. & Pellat, Ch. (eds.). The Encyclopaedia of Islam, New Edition, Volume I: A–B. Leiden: E. J. Brill. pp. 247—250
- Mohamed Talbi, L'Émirat aghlabide (184/800-296/909): historique politique, Paris, Adrien Maisonneuve, 1966
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. Herausgegeben von Heinz Halm. 4. überarbeitete und erweiterte Auflage. C. H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-47486-1 (Beck's historische Bibliothek).