Ібіс сірокрилий
| Ібіс сірокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Theristicus melanopis (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ібіс сірокрилий[1] (Theristicus melanopis) — південноамериканський птах з родини ібісових. У Чилі цього птаха називають бандуррія[джерело?].
Ібіс сірокрилий досягає довжини від 71 до 76 см. Голова, шия і груди коричневі, крила сірі, черево і хвіст чорні. Зігнутий вниз дзьоб темно-сірий, очі обрамлені чорними перами. На горлі, безпосередньо під дзьобом також помітні чорні пір'їни. Сильні ноги темно-червоні. Відмітна ознака, яка вирізняє його з-поміж інших птахів цього роду, це відсутність білого забарвлення крил. На противагу багатьом іншим ібісам у нього немає довгого пір'я чубчика. Також відсутній виражений статевий диморфізм.
Ібіс сірокрилий розповсюджений на півдні (рідше на півночі) Чилі, в Аргентині, Еквадорі, Болівії і Перу. Птах віддає перевагу відкритим лукам, пасовищам, полям і відкритим лісам, однак зустрічається і у вологих областях, трясовинах річок.
Раціон ібіса складається з дорослих комах та їх личинок, черв'яків, равликів і їх яєць, рідше також з дрібних земноводних і ссавців.
Цей птах гніздиться переважно в колоніях чисельністю до 50 пар. Гнізда птахи будують часто на скелях і кручах, іноді у заростях очерету. Для будівництва гнізда використовуються гілки, як підстилки трава і листя. У кладці від 2 до 3 яєць. Висиджування триває приблизно 28 днів.
За даними МСОП в усьому світі налічується від 25 000 до 100 000 гніздових пар, вид не знаходиться під загрозою.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal (Hrsg.) (1992): Handbook of the Birds of the World. Vol. 1. Ostrich to Ducks. Lynx Edicions, Barcelona, ISBN 84-87334-10-5