Іванко Віталій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віталій Іванко
Віталій Іванко
Віталій Іванко
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Миколайович
Іванко
Народження 9 квітня 1992(1992-04-09) (32 роки)
  Харків, Україна
Зріст 178 см
Вага 64 кг
Громадянство  Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
2005—2007
2008—2009 		Україна УФК (Харків)
Україна «Металург» (Д)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2008—2013 Україна «Металург» (Д) 48 (2)
2013—2014 Кіпр АЕК (Ларнака) 18 (1)
2015 Білорусь «Білшина» 9 (0)
2015—2016 Україна «Геліос» 18 (4)
2016 Грузія «Колхеті-1913» 6 (0)
2017 Греція «Панегіаліос» 9 (1)
2017 Чорногорія «Сутьєска» 1 (0)
2018 Україна «Таврія» 1 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2007—2009 Україна Україна (U-16) 13 (3)
2008—2009 Україна Україна (U-17) 12 (1)
2009—2011 Україна Україна (U-18) 12 (0)
2010—2011 Україна Україна (U-19) 3 (0)
2012 Україна Україна (U-20) 1 (0)
2011—2013 Україна Україна (U-21) 12 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 19 вересня 2018.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 19 вересня 2018.

Віталій Миколайович Іванко (нар. 9 квітня 1992, Харків) — український футболіст, нападник, колишній гравець молодіжної збірної України.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець харківського училища фізичної культури, у команді якого брав участь у турнірах ДЮФЛ України протягом 2005—2007 років. На початку 2008 року переїхав до Донецька, де продовжив кар'єру у клубній структурі місцевого «Металурга». Виступав у юнацькій команді клубу паралельно з іграми у складі команди дублерів.

18 травня 2008 року дебютував в іграх Прем'єр-ліги чемпіонату України, вийшовши на заміну у грі проти донецького «Шахтаря» (поразка 1:4). Іванко вийшов на 81 хвилині замість Олександра Косиріна. Його дебют відбувся в 16 років і він став одним із наймолодших дебютантів елітного дивізіону України[1].

За 5 років, проведених у «Металурзі», нападник не зумів закріпитися у стартовому складі першої команди, переважно виходячи на заміни. Тому й така низька результативність — лише 3 голи в 57 офіційних матчах.

У січні 2013 року перебував на навчально-тренувальному зборі у складі київського «Арсенала»[2], проте до підписання контракту тоді справа так і не дійшла.

Наприкінці березня 2013 року залишив розташування «Металурга», розірвавши контракт[3].

У липні 2013 року уклав контракт з кіпрським клубом АЕК (Ларнака)[4].

У січні 2015 року підписав контракт із «Говерлою» (Ужгород)[5].

У червні 2016 року став гравцем грузинського клубу «Колхеті-1913»[6], але вже взимку 2016/17 залишив команду і приєднався до лав грецького клубу «Нікі» (Волос)[7], але зрештою опинився у складі команди «Панегіаліос»[en].

У вересні 2018 року став гравцем сімферопольської «Таврії»[8]. Іванко зіграв за «Таврію» один матч та покинув склад команди.

Виступи у збірних

[ред. | ред. код]

Із 2007 року викликався до збірних команд України різних вікових категорій. Дебютував у формі збірної 6 жовтня 2007 року у грі збірної Україна (U-16) проти молдовських однолітків, у якій забив два з трьох голів української команди (фінальний рахунок 3:0).

Із серпня 2008 року став захищати кольори збірної юнаків віком до 17 років, за яку протягом двох років провів 12 матчів і забив один гол у ворота бельгійських однолітків, після чого став виступати за збірну до 18 років.

11 серпня 2010 року дебютував у складі юнацької збірної України U19 у виїзному матчі проти Ірландії, провівши на полі 79 хвилин.

Із серпня 2011 року став виступати за молодіжну збірну. 2013 року в її складі завоював срібні медалі на Кубку Співдружності[9], де українці дійшли до фіналу, а Іванко зі своїм партнером по команді Юрієм Яковенко та білорусом Артемом Биковим став другим бомбардиром на Кубку Співдружності (у всіх по 4 забитих м'ячі).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Виталий Иванко: «Надеюсь, удастся закрепиться в составе». Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 19 вересня 2013.(рос.)
  2. ↑ «Арсенал» усилился форвардом украинской «молодёжки» [Архівовано 29 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Иванко настаивает на статусе свободного агента. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 19 вересня 2013.(рос.)
  4. ↑ «Виталий Иванко стал игроком „АЕКа“» [Архівовано 25 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ «Говерла» подписала Иванко [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Озарків продовжить кар'єру в Грузії. «UA-Футбол» (7 серпня 2016). Перевірено 7 серпня 2016.
  7. ↑ Іванко продовжить кар'єру в Греції — джерело. «UA-Футбол» (3 січня 2017). Перевірено 3 січня 2017.
  8. ↑ «Таврія» підсилилася екс-форвардом донецького «Металургу». «UA-Футбол». 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  9. ↑ Украина проиграла России финал Кубка Содружества [Архівовано 31 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванко_Віталій_Миколайович&oldid=35787868