Іванович Северин Денисович

Іванович Северин Денисович
Сотник
Загальна інформація
Народження	10 квітня 1881(1881-04-10) с. Борівці, тепер Веренчанська сільська громада, Чернівецька область
Смерть	24 квітня 1967(1967-04-24) (86 років) м. Зальцбург,  Австрія
Військова служба
Приналежність	ЗУНР;  УНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА  Армія УНР
Формування	3-тя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР
Війни / битви	Польсько-українська війна Бій на станції Лужани
Нагороди та відзнаки
«Воєнний хрест» (УНР)

Севери́н Дени́сович (Діонізійович) Івано́вич (10 квітня 1881, Борівці, тепер Веренчанська сільська громада, Чернівецька область — 24 квітня 1967, м. Зальцбург, Австрія) — педагог, сотник УГА та Дієвої Армії УНР.

Життєпис

Народився 1881 року в селі Борівці.

Під час листопадових подій 1918 року на Буковині був призначений командиром загону українських вояків-добровольців у м. Чернівці, а після евакуації з міста 10.11.1918 брав участь в організації у м. Кіцмань загону добровольців, який згодом чинив супротив румунській окупації на станції Лужани.

Воював за Львів та Київ, від контузії втратив слух. Начальник контррозвідувального відділу штабу 3-ї Залізної Дивізії. Директор спецслужби – Департаменту Політичної Інформації при МВС УНР уряду Симона Петлюри. Перебував в еміграції у Польщі - румунська влада заборонила йому в’їзд.

Нагороджений Воєнним Хрестом № 601. В час Другої світової війни переїхав до Австрії, проживав у Зальцбургу. У таборі для біженців став Головою Церковної Ради УАПЦ.

Помер 1967 року в місті Зальцбург.

Див. також

• Буковинське віче
• Анексія Буковини Румунією
• Бій на станції Лужани
• Василь Угринчук

Джерела

• Рік 1918 на Буковині. Уривок зі споминів (бій за станцію Лужани). Журнал «Літопис Червоної Калини» ч.12 від грудня 1933 р. Ст.2-3
• Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. С.107-108
• Іванович Северин