Перейти до вмісту

Іванов Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Іванов Василь Васильович
Народження29 листопада 1926(1926-11-29)
Смерть29 квітня 2012(2012-04-29) (85 років)
Країна

УРСР УРСР

Україна Україна
НавчанняХарківський інженерно-будівельний інститут
Діяльністьархітектор
Праця в містахХарків
Нагороди
Заслужений архітектор Української РСР
Заслужений архітектор Української РСР
Бронзова медаль ВДНГ Бронзова медаль ВДНГ Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
БатькоВасиль Михайлович Іванов
Діти·Ніна Василівна Іванова
CMNS: Іванов Василь Васильович у Вікісховищі

Василій Васильович Іванів (29 листопада 1926, Харків — 29 квітня 2012, Харків) — український архітектор. Заслужений архітектор УРСР, кандидат архітектури, професор, головний архітектор Державного інституту з проєктування підприємств коксохімічної промисловості «Гіпрококс», лауреат премії ВДНГ за винаходи у галузі промислової архітектури. Доцент кафедри Архітектурного проєктування ХІСІ (нині Харківський національний університет будівництва й архітектури), завідувач кафедри Інтер'єру та обладнання ХДАДМ, член Національної Спілки архітекторів України.

Біографія

[ред. | ред. код]
Гіпрококс, Харків (вулиця Сумська, 60)

Народився 29 листопада 1926 року в Харкові в сім'ї професора Василя Михайловича Іванова (1880—1962), військового лікаря, офіцера Російської імператорської армії. Мати була спадковою німкенею. Батько, Василь Михайлович, служив військовим лікарем під час Першої світової війни, після чого працював у Харківському державному медичному інституті. Батько був контужений на війні, через що міг пересуватися лише на милицях.

Василь з малих років захоплювався спортом, займався легкою атлетикою та боксом, мав успіхи у спортивній стрільбі, на змаганнях виступав за шкільну збірну району.

Коли Василь був школярем, розпочалася Друга світова війна. У 1943 році, в 17 років, після проходження скороченого курсу підготовки був зарахований до лав десантних військ і відправлений на фронт. Брав участь у висадці десанту на Малу землю під Новоросійськом. Згодом після поранення був відправлений до шпиталю, а потім до тилу.

У 1949 році закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту. Член національної спілки архітекторів України з 1957 року[1]. Захистив кандидатську дисертацію з проєктування промислових будівель та споруд у 1965 році. Понад 40 років працював в інституті «Гіпрококс» (Харків), пройшовши шлях від молодого фахівця до головного архітектора інституту. Серед робіт — проєкти архітектурної частини об'єктів і комплексів металургійних і коксохімічних підприємств в СРСР, Югославії, Болгарії, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Алжирі, Нігерії, Індії, Китаї[2].

Паралельно з роботою реального проєктування, викладав на кафедрі Архітектурного проєктування ХІСІ аж до 1977 року. У 1991 році перейшов на викладацьку роботу в ХДАДІ, з 2011 — завідувач кафедри Інтер'єру та обладнання. Заслужений архітектор УСРР (1990), професор (2000). Автор близько 40 публікацій з проблем архітектури та проєктної справи. Відзначений багатьма нагородами.

Серед його студентів був і Максим Розенфельд, художник та дизайнер, відомий проведенням у Харкові авторських історичних екскурсій[3].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Приміщення побутового призначення на промислових підприємствах (досвід проєктування та експлуатації) /В. Г. Десятов, В. В. Іванов, І. К. Терзян. — М. : БУДВИДАТ, 1970. — 192 с. : іл. — Бібліогр. : с. 190—191
  • Іванов В. Архітектура коксохімічних підприємств /В. Іванов// Архітектура СРСР: щомісячний. теорет. , нав. -практ. журн. — 1962. — № 12. — С. 19-22 : іл.
  • Іванов В. В. Проєктування будівель централізованого санітарно-побутового обслуговування трудящих у коксохімічній промисловості /За заг. ред. І. К. Терзяна // Матеріали координаційної наради щодо удосконалення адміністративно-побутових комбінатів вугільних шахт: Зб. 1. — М.: Вуглетехіздат, 1959. — С. 73[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Список членів Харківської обласної організації НСАУ (рос.). НСАУ. Процитовано 24 лютого 2019.
  2. ↑ Іванов Василь Васильович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 24 лютого 2019.
  3. ↑ shami13. Беседа с Максом Розенфельдом, создателем глобуса Харькова (189) | Студия IT подкастов (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 24 лютого 2019. [Архівовано 2016-08-02 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Материалы координационного совещания по вопросу усовершенствования административно-бытовых комбинатов угольных шахт: Сб. 1.

Література

[ред. | ред. код]
  • Архітектори Харкова (Kharkov Architects). С. Чечельницький. Харків, 2008. — С. 110. — ISBN 978-966-96531-4-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Василь_Васильович&oldid=44046573