Іванов Микола Олексійович

Іванов Микола Олексійович
Іванов Микола Олексійович
Народився	1890-ті; Харків, Російська імперія
Помер	1947
Діяльність	перекладач
	Роботи у Вікіджерелах; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Микола.

Іванов Микола Олексійович (альтернативне написання прізвища Іванів) (нар. 1890-ті, Харків — пом. невідомо) — український перекладач з англійської, французької, іспанської та німецької мов. Старший брат знаного літератора, книгознавця та бібліографа Юрія Меженка.^[1] Походив з лікарської родини, мав двох суродженців: молодшого брата Юрія (Юра) та сестру Олександру (Кася). Мати Іванова Лідія Ерастівна займалася хатнім господарством, батько Іванов Олексій Ілліч був земським лікарем. Під час II Світової війни потрапив на Захід у Німеччину, де його слід загубився. Але дослідники припускають що він, найімовірніше, став жертвою радянських «людоловів» та після завершення II Світової війни був вивезений назад у СРСР та ув'язнений у сибірських концтаборах де й загинув.

Життєпис

Народився Іванов у Харкові у 1890-их, згодом жив у Чернігові. По закінченні університету, викладав іноземні мови та багато перекладав з іспанської, англійської та французької на українську. Серед його особистого доробку також були власні байки.

Перед війною викладав у школі для іспанських дітей. На початку II Світової Війни Микола Іванов мешкав у Харкові, був учасником письменницької секції при Харківському товаристві "Просвіта". Під кінець війни опинився у Німеччіні. Надія Стрішенець у примітках до своєї праці «Бібліографічна спадщина Юрія Меженка» припускає, що Микола Іванов був заарештований радянськими органами безпеки та загинув у концтаборах. Це припущення також підтверджується у статті видатного українською поета, літературознавця та перекладача Ігоря Качуровського «Перекладачі української діаспори», спеціально написаній для журналу «Всесвіт», де він говорить, що пана Іванова улітку 1947 року було обманом захоплено в Гамбурзі^[2] та примусово репатрійованим з Німеччини до котрогось із сталінських концтаборів.^[3]

Доробок

Переклади з англійської

Перекладацький доробок Миколи Іванова з англійської мови є значним та посідає визначне місце в українській перекладацькій спадщині.

Список перекладів:

Джек Лондон «Серця трьох», 1928 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ),
Фенімор Купер «Останній з могікан». 1938 рік. Харків: «Дитвидав»,
(скорочено) Чарльз Діккенс «Посмертні записки Піквікського клубу». 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ),
- (скорочено) Чарльз Діккенс «Посмертні записки Піквікського клубу». 1937 рік. Харків: «Дитвидав». Перевидання.,
Чарльз Діккенс «Домбі й син». 1930 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ),
Марк Твен «Янкі при дворі короля Артура». 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ),
Марк Твен «Пригоди Гекльберрі Фінна». 1937 рік. Харків-Одеса: «Дитвидав»,
Артур Конан-Дойль «Вибрані твори» у 2 томах. 1928 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
- Артур Конан-Дойль «Вибрані твори» том 1: Пригоди Шерлока Холмса. Пес Баскервілів. 1928 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ). Примітка: у 1 томі пан Іванов не вказаний як перекладач.
- Артур Конан-Дойль «Вибрані твори» том 2: Пригоди Шерлока Холмса. 1928 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ).
Артур Конан-Дойль «Втрачений світ». 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ).
- Артур Конан-Дойль «Втрачений світ». 1937 рік. Харків-Одеса: Дитвидав. Перевидання.,
Герберт Велз. Машина часу; пер. з англ. М. Іванов. – Одеса: Держлітвидав України, 1929. – 116 с.
Герберт Уеллс «Невидима людина». 1936 рік. Харків-Одеса: Дитвидав.,
Джонатан Свіфт «Мандри Гулліверові». 1928 рік. Київ: Державне видавництво України (ДВУ),
- Джонатан Свіфт «Подорожі Гуллівера». 1935 рік. Харків-Одеса: Дитвидав.,
- Джонатан Свіфт «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера». 1935 рік. Київ-Харків: «Держлітвидав»,
- Джонатан Свіфт «Гуллівер у ліліпутів». 1937 рік. Харків-Одеса: Дитвидав.,
- Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера». 1938 рік. Харків: «Дитвидав»,

Переклади з французької

З французької мови Микола Іванов також переклав чимало.

Віктор Гюґо «Знедолені» у 2 томах. 1938–1940 рр. Київ: Молодий більшовик.
- Віктор Гюґо «Знедолені» том 1: Частини 1-3. 1938 рік. Київ: Молодий більшовик.
- Віктор Гюґо «Знедолені» том 2: Частини 4-5. 1940 рік. Київ: Молодий більшовик.
Альфонсо Доде «Тартарен із Тараскона». 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
- Альфонсо Доде «Тартарен із Тараскона». 1936 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ). Перевидано зі скороченням.
Альфонсо Доде «Тартарен в Альпах». 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
Жюль Верн «Пригоди капітана Геттераса» 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
Жоржо Тудуз «Люди з огнедишного Айсберґа» 1929 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
Альфонсо Доде «Порт — Тараскон». 1930 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ)
Беро А. Ліс повішеного храмовника: Історія французького села Саболя з XIV до ХІХ в. Передмова: В.Державін; Примітки: М.Іванов. Харків, Одеса: Державне видавництво України (ДВУ), 1930. 224 с.
Рабле Ф. Гаргантюа. - Х.: ДВУ, 1929. - 115 с.

Переклади з іспанської

Переклади Миколи Іванова з іспанської мови теж становлять вагому частку в його перекладацькому доробку.

(скорочено) Вісенте Бласко Ібаньєс «Валенсійські оповідання». 1931 рік. Харків: ЛіМ.^[4]
Вісенте Бласко Ібаньєс «Кров і пісок». 1928 рік. Київ: «Час»
Вісенте Бласко Ібаньєс «Твори» у 3 томах. 1930 рік. Харків-Київ: «Книгоспілка»
- Вісенте Бласко Ібаньєс «Твори» том 2: «Серед померанцьових дерев». 1930 рік. Харків-Київ: «Книгоспілка»
- Вісенте Бласко Ібаньєс «Твори» том 3: «Травнева квітка». 1930 рік. Харків-Київ: «Книгоспілка»
(скорочено) Міґель де Сервантес Сааведра «Вигадливий Ідальго Дон Кіхот з Ламанча». 1927 рік. Харків: Державне видавництво України (ДВУ). 366 стор.^[5]
- (скорочено) Міґель де Сервантес Сааведра «Вигадливий Ідальго Дон Кіхот з Ламанча». 1935 рік. Харків-Одеса: «Дитвидав». 366 стор. Перевидання.
- (скорочено) Міґель де Сервантес Сааведра «Вигадливий Ідальго Дон Кіхот з Ламанча». 1936 рік. Харків-Одеса: «Дитвидав». 366 стор. Перевидання.
Франсіско де Кеведо-і-Вільєґас «Історія життя пройдисвіта, Пабло на імення, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв». 1934 рік. Харків: «Радянська література»
Рамон Хосе Сендер «Магніт: повість про марокканську війну». 1934 рік. Харків: «ЛіМ» 308 стор.

Микола Іванова також друкував свої переклади в радянських часописах. Зокрема, в «Літературному журналі» друкувались його перекладі: п'єса Міґеля де Сервантеса «Саламанська печера», народне іспанське оповідання «Безлад у світі», «Романс про іспанську цивільну ґвардію» Федеріко Ґарсіа Лорки.

Переклади з німецької

Вільгельм Гауф. Карлик Ніс. Переклад з німецької М. О. Іванова, ілюстрації Володимира Савадова Київ: Веселка. 1993 рік. ISBN 5-301-01369-6
Вільгельм Гауф. Казки: для молодшого шкільного віку; Переклад з німецької М. О. Іванова. Київ: Веселка; Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003. — 116 с. іл. — ISBN 966-01-0232-1 (Веселка). — ISBN 966-692-273-8 (Навчальна книга — Богдан)
- Вільгельм Гауф. Казки: для молодшого шкільного віку; Переклад з німецької М. О. Іванова, передмова Є. О. Попович. — Київ: Школа, 2006. — 224 с. іл. (Казкова планета). — ISBN 966-661-475-8. — ISBN 966-339-285-1

Примітки

↑ Лада Коломієць. Забуті перекладачі 1920-30-х років: Олекса Варавва, Микола Іванов, Іван Кулик, Люціана Піонтек, Дмитро та Марія Лисиченки, Євген Касяненко, Ганна Касьяненко, Ганна та Петро Чикаленки, Варвара Чередниченко [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.] Наукові записки. Серія: Філологічні науки (Мовознавство): у 2 ч., Випуск 104 (1). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012 482 с.
↑ Київський «Меморіал»: Вилучення еміґрації, 14 лютого 2006. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015. [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.]
↑ Ігор Качуровський: Перекладачі Української Діаспори [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] - Всесвіт, № 11, 1991
↑ У перекладі Іванова цей твір був у кількаразово скороченому обсязі у порівнянні з оригіналом. Поврий переклад від Володимира Самійленка вийшов у 1926 році у харківському видавництів ДВУ.
↑ повний переклад «Дон Кіхота» з'явився аж у 1995 році в Києві у перекладі Миколи Лукаша (зі вставками перекладу Анатоля Перепаді у другій частині)

Джерела

Стрішенець Н.В. Бібліографічна спадщина Юрія Меженка. НАН України, Національна бібліотекака України імені В.І. Вернадського. Київ: НБУВ, 1997. 144 стор.
Коломієць Л. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]. Вінниця: Нова Книга. 2015. 360 стор.: сторінки 264—266 ISBN 978-966-382-574-8

[1] Лада Коломієць. Забуті перекладачі 1920-30-х років: Олекса Варавва, Микола Іванов, Іван Кулик, Люціана Піонтек, Дмитро та Марія Лисиченки, Євген Касяненко, Ганна Касьяненко, Ганна та Петро Чикаленки, Варвара Чередниченко [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.] Наукові записки. Серія: Філологічні науки (Мовознавство): у 2 ч., Випуск 104 (1). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012 482 с.

[2] Київський «Меморіал»: Вилучення еміґрації, 14 лютого 2006. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015. [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.]

[3] Ігор Качуровський: Перекладачі Української Діаспори [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] - Всесвіт, № 11, 1991

[4] У перекладі Іванова цей твір був у кількаразово скороченому обсязі у порівнянні з оригіналом. Поврий переклад від Володимира Самійленка вийшов у 1926 році у харківському видавництів ДВУ.

[5] повний переклад «Дон Кіхота» з'явився аж у 1995 році в Києві у перекладі Миколи Лукаша (зі вставками перекладу Анатоля Перепаді у другій частині)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]