Перейти до вмісту

Іванов Олексій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іванов Олексій Вікторович
Народився23 листопада 1969(1969-11-23) (55 років)
Горький, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьсценарист, письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк, культуролог
Alma materУральський державний університет імені О. М. Горького
Знання мовросійська[1]
Роки активності1990 — тепер. час
Автограф
Нагороди
IMDbID 3397590
Сайтivanproduction.ru

Іванов Олексій Вікторович (рос. Алексей Викторович Иванов, нар. 23 листопада 1969, Горький, РРФСР) — російський письменник і сценарист. Лауреат Премії Уряду Росії в галузі культури (2017).

Став відомим завдяки книгам про Урал («Сердце пармы» та інші) та роману «Географ глобус пропил», по мотивам якого було знятий однойменний кінофільм. Документальний фільм Олексія Іванова та Леонід Парфьонов «Хребет России» у 2010 р. був показаний на Первом канале (Росія).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї інженерів-кораблебудівників. У 1971 р. сім'я переїхала у Перм. Після закінчення школи у 1987—1988 рр. навчався на факультеті журналістики Уральский державний університет (Свердловськ), але кинув навчання.

У 1990 р вступив у цей університет на факультет мистецтвознавства та культурології, який закінчив у 1996 р., за спеціальністю мистецтвознавство. На факультеті спеціалізувався по книжковій графіці і захистив диплом по творчості художника-ілюстратора Геннадія Калиновського[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Романи «Общага-на-Крови» (1993), «Географ глобус пропил» (1995) и «Сердце пармы» (2000)

Перша публікація у 1990 р. у журналі «Уральский следопыт», перша книга роман «Серце пармы» вийшла у 2003 р.[3] у видавництві «Пальміра». У тому ж році у видавництві «Вагриус» вийшов роман «Географ глобус пропил», який пролежав 8 років.

У 2004 р. у видавництві «АСТ» вийшла збірка ранніх фантастичних повістей  «Корабли и галактика».

Першою книгою професійного письменника Олексія Іванова став роман «Золото бунта» (2005).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат премій імені Мамина-Сибіряка (2003), імені Бажова (2004), «Книга года» (2004), «Ясная поляна» (2006), «Странник» (2006), «Большая книга» (2006).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Официальный сайт писателя Алексея Иванов | об авторе. ivanproduction.ru. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  3. ↑ Алексей Иванов | Новая карта русской литературы. www.litkarta.ru. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Олексій_Вікторович&oldid=35789397