Іванюх Володимир
| Володимир Іванюх | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Народження | 1905[1]  Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1] | |||
| Смерть | лютий 1943[1] | |||
| Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка | |||
| Жанр | живопис, графіка, монументалізм | |||
| Навчання | Мистецька школа Олекси Новаківського | |||
| Діяльність | художник, графік | |||
| Член | РУБ (група) | |||
|
| ||||
 Іванюх Володимир у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Володими́р Іваню́х (1905, Перемишль ― лютий 1943, Сокаль) ― український живописець, графік і монументаліст. Учень Олекси Новаківського, представник мистецького об’єднання «РУБ».
Володимир Іванюх народився у 1905 році. Після завершення початкової освіти вступив до Малярської школи Олекси Новаківського у Львові, де навчався в 1924—1927 роках[2]. Він опанував курси з історії української архітектури, технології та техніки малярства під керівництвом Володимира Пещанського, а згодом продовжив навчання у майстерні Новаківського[3]. Під час навчання Іванюх долучався до культурного життя школи, зокрема разом з іншими учнями підписав лист із закликом розширити діяльність закладу та запросити до викладання Петра Холодного. У 1926 році він брав участь у пленері в Карпатах (Космач), що стало важливим етапом у його мистецькій освіті[4][2].
Після закінчення школи у 1927―1930 роках працював викладачем рисунку та малярства в Унівському монастирі. У 1932 році став членом мистецького об'єднання «РУБ», до складу якого входили учні Новаківського[5]. Його творчість зосереджувалася на пейзажах, портретах та жанрових сценах[2].
Виставкова діяльність Іванюха розпочалася у 1929 році під час виставки учнів Малярської школи Новаківського. Його роботи, серед яких переважали мініатюрні пейзажі та етюди, були представлені у Львові, Перемишлі та інших містах[2]. Твори Іванюха відзначалися насиченістю світла й кольору, ліричним настроєм та впливом імпресіоністичної естетики[5].
Однак його творчість викликала неоднозначні відгуки. Наприклад, відомий мистецтвознавець Святослав Гординський зазначав, що портрети Іванюха бракували світлотіньового моделювання, а його мініатюри, хоч і цікаві, не вражали технічною довершеністю. Попри це, Іванюх створив низку відомих робіт, серед яких «Гуцулка», «Пейзаж із церквою», «Портрет дівчини», «Ярмарок у Сокалі» та «Зимовий пейзаж»[2].
Його монументальні твори, зокрема стінопис у церкві села Холоїв (спільно з Юрієм Магалевським)[2], розпис фасаду церкви Пресвятої Трійці в Зарваниці[6], двоярусний іконостас для церкви святих апостолів Петра і Павла в Сокалі[7] є прикладом його роботи в сакральному жанрі.
Картини Володимира Іванюха зберігаються у фондах Національного музею у Львові, а його ім'я згадується в п'ятому томі «Історії українського мистецтва». У 1942 році відбулася ретроспективна виставка його творів, а каталог «Мистецтво Львова першої половини XX століття» містить репродукцію його картини «Портрет дівчини». Володимир Іванюх помер у 1943 році в Сокалі, проживши лише 38 років. Його творчий доробок відображає складний шлях становлення митця в умовах міжвоєнного часу[2].
В 1952 році у Львівському музеї образотворчого мистецтва під керівництвом Василя Любчика було знищено величезну кількість робіт українських митців, серед яких була картина Володимира Іванюха «Портрет худ. Чорнія» (1936, олія, полотно, 79х63)[2][8].
- ↑ а б в https://esu.com.ua/article-13532
- ↑ а б в г д е ж и Лопата, Павло (15 вересня 2020). Художники, яким доля судила жити менше 50 років (Частина 7). New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті. Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Пещанський Володимир. Бібліотека українського мистецтва (укр.). Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Різун, Ірина. Мистецькій школі Олекси Новаківського 100 років. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ а б Бірюльов, Ю. О. (2011). Іванюх Володимир. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ о. Фірман В. Зарваниця. — Тернопіль, 2008. — 17 с.
- ↑ ➤ Сокаль. Частина 1. Огляд міста Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Сокаль. Частина 1. Огляд міста?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 25 грудня 2024.
- ↑ Єдинак, Василь. 1988, №11 (331) - «Сучасність». Чтиво. с. 48. Процитовано 25 грудня 2024.
- Ю. О. Бірюльов. Іванюх Володимир // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник ; наук. ред. Т. Кара-Васильєва. — К., 2007. — Т. 5 : Мистецтво XX століття. — 1048 с. — ISBN 966-02-4107-0 (Т. 5)
 |
|---|
