Іван Белостенець
| Іван Белостенець | |
|---|---|
| Народився | 1594[1] Вараждин, Хорватія[1][2] |
| Помер | 10 лютого 1675[1][2] Лепоглава, Вараждинська жупанія, Хорватія[1][2] |
| Країна | .svg){kind=small} Габсбурзька монархія |
| Діяльність | поет, клірик, лексикограф, мовознавець, письменник, католицький священник |
| Галузь | мовознавство[3], лексикографія[3] і література[3] |
| Знання мов | латина[4] і хорватська[3] |
| Magnum opus | Gazophylacium seu Latino-Illyricorum onomatum aerariumd[5], Boghomilad[6] і Deset propovijedi o Euharistijid[6] |
| Конфесія | католицтво |
Іван Белостенець (хорв. Ivan Belostenec; 1593/1594 ‒ 10 лютого 1675) — хорватський лексикограф, поет і католицький діяч.
Народився у Вараждині Про дитинство відомостей обмаль, але знано, що перебував серед користувачів кайкавиці. У 1616 році вступив до ордену Отців паулінів. Вивчав філософію у Відні, богослов'я в Римі. Потім був абатом паулінських монастирів у Лепоглаві, Светицях біля Озаля та Св. Єлени біля Чаковця, візитатором в Істрії, провінціалом. Подорожуючи Хорватією, він збирав і вивчав діалекти. З 1663 року і до самої смерті він проживав у монастирі паулінів у Лепоглаві. Помер 1675 року.
Писав вірші (на тепер втрачені) та проповіді. Основна його праця — двомовний 2-томний енциклопедичний словник «Gazophylacium, seu Latino-Illyricorum onomatum aerarium» («Скарбниця латино-іллірійських слів»). Другий том словника має назву «Gazophylacium illyrico-latinum». Робота залишилася незавершеною. Крім багатства слів (близько 40 тис. на 2 тис. сторінках тексту), цей словник важливий своєю тридіалектною (кайкавсько-чакавсько-штокавською) мовною концепцією, характерною для представників озальського літературно-лінгвістичного гуртка, відповідно до якоїавтор намагався поєднати на кайкавській основі словарний склад цих нарічь, використовуючи синоніми. Для подолання найзначніших фонетичних різниць Белостенець впровадив особливі графічні знаки. Остаточно словник підготували до друку Єролім Орлович і Андрія Мужар 1740 року.
Крім того, в його доробку є «Збірка паулінських гімнів» (1644 рік), що містить богослужбові тексти і пісні; «Богомила солодкопопівка із зерна Св. Павла» (1665 рік); «Sacri sermones in sacratissimum festum Corporis Christi» (1672 рік) — проповіді для Свята Тіла і Крові Христових.
- ↑ а б в г д Istrapedia
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- Franjo Pajur, Ranobarokna «Prodečtva» patra Belostenca, Kaj Vol.45 (220) No.1-2 (314—315), svibanj 2012., Hrčak, hrcak.srce.hr, pristupljeno 10
- Vladimir Horvat i Ivana Klinčić (2016). Belostenec i enigma zagubljene zbirke pjesama o sv. Pavlu Pustinjaku. Filologija, 67, str. 49-64.