Іван Дзиковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Миколайович Дзиковський
1. Полковник острогозький
1652 — 1670
Попередник: Започатковано
Спадкоємець: Михайло Ґонта
Прапор
Прапор
Наказний полковник чернігівський
1652 — 1652
 
Народження: невідомо
Смерть: 27 вересня 1670(1670-09-27)
Острогозьк
Національність: українець (черкас)
Країна: Московське царство
Релігія: православний
 
Військова служба
Приналежність: Військо Запорозьке, Слобідська Україна
Рід військ: козацтво
Звання: полковник
Командував: полк
Битви: Острогозьке антимосковське повстання

Іван Миколайович Дзиковський (Дзиньковський), за іншою версією Зіньківський[1][2] (до 1630 — 27 вересня 1670) — український військовий та політичний діяч доби Богдана Хмельницького, один із перших (опісля Острянина) українських колонізаторів Слобожанщини. Наказний полковник Чернігівсього полку Гетьманщини. Засновник міста Острогозьк. Полковник Острогозького полку Слобідської України (1652-1670). Керівник Острогозького антимосковського повстання.

Жертва московського терору.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Час та місце народження до 1652, у джерелах не зафіксовані. Єдине, що можливо сказати: станом на 1652 рік він був наказним полковником Чернігівського адміністративно-козацького полку Гетьманщини.

На початку 1650-х на чолі великого загону переселенців (близько 2000 осіб) з Ніжинського, Прилуцького та Чернігівського полків Дзиковський прибув у Слобідську Україну, де 21 березня 1652 на річці Тиха Сосна (притока Дону), неподалік від урочища Рибний Плес, заснував місто Острогозьк (нині місто Воронізької області РФ) — згодом адміністративний центр Острогозького полку.

Козаки на чолі з полковником зробили вагомий внесок у господарче освоєння та оборону Слобожанщини від Кримського Татарстану. Від 1667 Дзиковський підтримував контакти з керівником Визвольної війни повользьких країн від Московського царства, зокрема зі Степаном Разіним. 1670 очолив виступ козаків і мешканців Острогозька, які в ніч на 9 вересня, об'єднавшись із прибулим до міста передовим загоном разінців, захопили й стратили московського воєводу Мезенцева, приказного Горєлкова і митних відкупщиків.

Повстання Острогозького полку, підтримане робітниками Торських соляних промислів, стало першим у ланцюгу збройних виступів проти царських воєвод, що прокотилися Слобідською Україною 1670-1671. 11 вересня, внаслідок змови частини острогозької козацької старшини, духовенства і московських поміщиків, яких підтримали московські урядові військові підрозділи, Дзиковського і групу його прибічників заарештовано. Полковника стратили, а його майно конфіскували. До катувань і страти було засуджено його дружину, а четверо дітей та племінницю відправлено на довічне заслання до Сибіру.

Ось як про це пише Дмитро Багалій:

Перший полковник Острогозького полка Зіньківський пристав до повстання Ст. Разина, поубивав приказних, його скинуто за се з посади і карано горлом — обрублено руки по лікоть, ноги по коліна і повішено, і навіть жінку його покарано смертю, а дітей вислано у Сибір і одібрано у них усе майно.[3]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Центральному районі міста Воронеж, у місті Острогозьк вулиці названі на честь Івана Дзиковського.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тинченко Я.Ю. Від козаків до гусарів К.: Темпора (2018) 214 с. (121 с.)) ISBN 978-617-569-333-9.
  2. Саме, як Зіньківський, а не Дзиковський, згадується він у тогочасних документах (Грамота Острогозькому полковнику Івану Зіньківському від царя Олексія Михайловича, 1670-го року: Топографическое описание Харьковского наместничества. — М., 1788. — С. 34.). Зіньківським називає його і відомий дослідник історії Слобожанщини Дмитро Багалій (Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — Х.,1918).
  3. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. - Х.,1918.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]