Поп Іван Іванович

Поп Іван Іванович
Народився	26 травня 1938(1938-05-26) Страбичово, Мукачівський район, Закарпатська область, СРСР
Помер	14 вересня 2023(2023-09-14) (85 років) Хеб, Чехія
Діяльність	історик, історик культури, політолог, славіст, bohemicist, культуролог
Галузь	історія, богемістика, слов'янознавство, культурологія і політологія
Заклад	Інститут слов'янознавства РАНd
Науковий ступінь	доктор історичних наук

Іва́н Іва́нович Поп (26 травня 1938(19380526), Страбичово, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — 14 вересня 2023(20230914), Хеб, Чехія) — український радянський історик — славіст, публіцист.

Біографія

У 1955—1960 роках навчався в Ужгородському університеті, на історичному факультеті, звідки був виключений. У 1963–1966 рр. навчався в аспірантурі Інституту слов'янознавства і балканістики АН СРСР (Москва). Закінчивши навчання, з 1967 по 1992 рік працював у цьому інституті, де захистив 1966 року кандидатську дисертацію, а 1988-го — докторську. У 1988—1992 роках був головним редактором журналу «Советское славяноведение» («Радянське слов'янознавство»). Переїхавши з Москви в Ужгород, у 1992—1994 роках обіймав посаду професора історії в Ужгородському університеті та директора новоствореного Інституту карпатознавства. Зробив вагомий внесок у відновлення і розвиток русиністики. Прихильник русинської концепції історії Закарпаття. Виступав за федеративний устрій України, щоб Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь стала однією із земель майбутньої федеративної України. Не зустрівши прихильності до цих ідей у 1994 році емігрував до Чехії. Працював у гімназії міста Хеб.

Лауреат премії Schola Ludus за педагогічну майстерність (Чехія-ФРН, 1998), премії і медалі ім. Антонія Годинки (Угорщина, 2009) за видатні досягнення в справі збереження русинської культури, науки, традицій і материнської мови (2009).

Виступав з критикою пропозицій про зближення карпаторусинської мовної норми з російською мовою і в цілому проти русифікації:

Я 30 років прожив в серці Росії, Москві, але росіянином від цього не став, а можливо, саме тому і не став, що чітко бачив абсолютно особливий російський менталітет, який ніяк не співвідноситься з нашим русинським. Абсолютно відмінне розуміння ними, росіянами, своїх національно-державних завдань, масштабних, можна сказати — планетарних. Наші регіональні, середньоєвропейські інтереси вони зрозуміти не можуть не в силу якоїсь злої волі, а через своє загальноконтинентальне, світове положення. Наш рідний край, Підкарпатська Русь, був для них — і залишається зараз для України — тільки вигідним стратегічно-геополітичним плацдармом за карпатськими перевалами, в Центральній Європі. Адже відомо їхнє, росіян, визначення нашого краю: "все тут добре, тільки місцевих забагато!».

Брат Дмитро Іванович Поп — історик і культуролог, учасник промосковського «Сойму підкарпатських русинів».

Основні роботи

Іван Поп — автор також близько 200 статей зі славістики, ряду монографій і енциклопедій. Публікувався російською, русинською, українською, англійською, французькою, німецькою, словацькою та чеською мовами.

• В горах и долинах Закарпатья. Москва: Искусство, 1971. (серія «Дороги к прекрасному»). (У співавторстві).
• Чехословацко-венгерские отношения, 1935—1939. Москва, 1972.
• Чехословакия — СССР, 1941—1947. Москва, 1990.
• Искусство Чехии и Моравии IX — начала XVI века. Москва, 1978.
• Ужгород-Мукачево. (англійською та французькою мовами). Москва, 1987, у співавторстві.
• Краткая история Чехословакии. Москва, 1988, у співавторстві.
• Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2001, у співавторстві.
• Енциклопедія історії і культури Підкарпатської Руси Торонто, 2002, Ужгород, 2011, англійською і українською мовами, у співавторстві з Полом Робертом Магочі)
• Pop, Ivan. Malé dejíny Rusínov. Vydalo Združenie inteligencie Rusínov Slovenska. Bratislava, 2011. ISBN 978-80-970354-4-0

Література

• Енциклопедія Підкарпатської Русі. — Ужгород, 2006. — С. 299—300.