Іван Рогаль-Ільків
| Іван Рогаль-Ільків | |
|---|---|
| Народився | 16 лютого 1917 Луків, Округ Бардіїв |
| Помер | 3 лютого 2002[1] (84 роки) Братислава |
| Країна |  Чехословаччина |
| Діяльність | політик |
| Галузь | політика[2] |
| Alma mater | Карлів університет |
| Знання мов | словацька[2] і українська |
| Партія | Українська Народна Рада Пряшівщини і Комуністична партія Чехословаччини |
Іван Рогаль-Ільків (16 лютого 1917, Луків — 3 лютого 2002, Братислава[3][4]) — чехословацький політик українського (русинського) походження, член Тимчасових Народних Зборів Української Національної Ради Пряшівщини та член Словацької Національної Ради та № 1. Зборів Чехословаччини для Комуністичної партії Словаччини (відповідно КПЧС).
У 1937 році він склав екзамен на атестат зрілості в Пряшівській реальній гімназії. У 1937—1942 роках вивчав право, спочатку в Карловому університеті в Празі, після закриття чеських університетів продовжив навчання в Братиславському університеті. У 1942 році працював діловодом у Словацькому національному банку, з 1942 по 1944 рік був діловодом контори постачання в Братиславі.[5]
У 1945–1946 роках був депутатом Тимчасових Народних Зборів від Української Національної Ради Пряшівщини. Він залишався в парламенті до парламентських виборів 1946 року. За результатами парламентських виборів 1946 року був обраний до Словацької національної ради.[6]
На виборах 1948 року він був знову обраний до Словацької національної ради.[7] Водночас він повернувся до національного законодавчого органу на виборах до Національної асамблеї 1948 року. Тепер як депутат-комуніст обраний у Пряшівському виборчому окрузі. Депутатом він залишався до грудня 1949 року, коли відмовився від свого мандату на користь Франтішека Гадуха.[8][9]
У березні 1945 року брав участь у створенні Української Народної Ради. Тоді він був обраний її генеральним секретарем.[10] Після лютневого перевороту 1948 року втягнувся в боротьбу за владу в Українській Національній Раді, в якій у вересні 1948 року, як представник комуністичного крила, звинуватив чиновників з оточення Василя Карамана в буржуазному націоналізмі через їхні вимоги політичної автономії українців у Словаччині. Тоді Рогалю-Ільківу було доручено перетворення та фактичну ліквідацію Української Національної Ради. Як функціонер Української Національної Ради він також брав участь у переслідуванні греко-католицької церкви та насильницькому введенні православ'я в північно-східній Словаччині. У 1950 році він значиться головою Української Національної Ради.[11]
- ↑ а б MP database
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Ivan Roháľ-Iľkiv (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
- ↑ http://databazy.dejiny.sk/cgi-bin-kl/wxis.exe/?IsisScript=kl.xis&expression=komunistick%ED+politici%24&db=kl1&lang=sk&format=standard&from=61&to=70&pocet=10&rok=&search=Nasleduj%FAcich+10+z%E1znamov
- ↑ Československo a francouzská Afrika 1948-1968 (česky) . Libri. с. 204. ISBN 8072773054.
- ↑ 1. schůze (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
- ↑ 1. schůze (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
- ↑ jmenný rejstřík (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
- ↑ jmenný rejstřík (česky) . Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky.
- ↑ Rusíni – história, súčasnosť a perspektívy (PDF) (slovensky) . rusin.sk.
- ↑ Bobák, Ján: Rusíni a Akcia P (slovensky) . www.kultura-fb.sk.
