Координати: 48°21′11″ пн. ш. 33°39′31″ сх. д. / 48.35306° пн. ш. 33.65861° сх. д. / 48.35306; 33.65861
Очікує на перевірку

Івашинівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Івашинівка
На вулиці села
На вулиці села
На вулиці села
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Кам'янський район
Тер. громада П'ятихатська міська громада
Код КАТОТТГ UA12040210100085098
Облікова картка Івашинівка 
Основні дані
Населення 777
Поштовий індекс 52172
Телефонний код +380 5651
Географічні дані
Географічні координати 48°21′11″ пн. ш. 33°39′31″ сх. д. / 48.35306° пн. ш. 33.65861° сх. д. / 48.35306; 33.65861
Середня висота
над рівнем моря
139 м
Відстань до
центру громади/сільради
4,5 км
Найближча залізнична станція Жовті Води I
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Карта
Івашинівка. Карта розташування: Україна
Івашинівка
Івашинівка
Івашинівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Івашинівка
Івашинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Івашинівка у Вікісховищі

Іваши́нівка — село в Україні, у П'ятихатській міській громаді Кам'янського району Дніпропетровської області.

Колишній центр Івашинівської сільської ради. Населення — 777 мешканців.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Івашинівка знаходиться на відстані 1,5 км від села Семенівка і за 4,5 км від міста П'ятихатки. По селу протікає висихний струмок з загатою. До села примикає великий садовий масив. Поруч проходять автомобільна дорога Т 0419 і залізниця, станція Жовті Води I за 3 км.

Історія

[ред. | ред. код]

До 1775 року землі майбутньої Івашинівки входили до складу Кодацької паланки Війська Запорозького Низового.

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

1850 — дата заснування.

В кінці XIX - на початку XX ст. на місці сучасної Івашинівки існували два окремих села Саксаганської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії:

  • Івашинівка (Ошкалівка)
  • Іванівка.

1858 року в Івашинівці - 188 мешканців, Іванівці - 48 мешканців[1].

1902 року в Івашинівці - 23 двори, 141 мешканець, Іванівці - 11 дворів, 76 мешканців[1].

1908 року в Івашинівці - 20 дворів, 124 мешканця, Іванівці - 11 дворів, 77 мешканців[2].

1903 року біля Івашинівки дворянин і землевласник Костянтин Гнатович Ошкало мав економію і сад-парк площею до 100 десятин[3].

1904 року К.Г. Ошкало заклав новий сад і це коштувало йому 200 тисяч рублів. [4].

1910 року К.Г. Ошкало мав найбільше в губернії садове господарство площею 200 десятин, яке складалося з 160 десятин промислового саду та 40 десятин дослідно-аматорського саду. В останньому нараховувалося понад 1000 сортів яблунь і груш. Переважна більшість дерев в промисловому саду складалася з яблунь, причому половина належала до сорту Ренет Симиренка, чверть - Пармен зимовий золотий. Ошкало на Південно-Російській сільськогосподарській, промисловій і кустарній виставці в Катеринославі в 1910 році виставив близько 50 сортів яблук і 70 сортів груш і отримав за це Велику золоту медаль.[4].

1912 року він володів тут 1865 десятинами землі[5].

1918 року на основі привласненої радянською владою економії і саду Ошкала було створено радгосп «Зелений Яр», підпорядкований Катеринославському губземвідділу. У 1930 році було збудовано винокурню кустарного типу.

1923 року в селі було створено перший ТСОЗ під назвою «Перебудова», який об’єднав 13 одноосібних господарств. А в 1930 році на виселку Васькова було створено другий ТСОЗ під назвою «Вільний лан», який об’єднував 7 господарств. У 1930 році ТСОЗи об’єдналися в одне колективне господарство, якому було дано назву «Веселий Лан».

1925 року населені пункти в межах сучасної Івашинівки відносилися до Красно-Іванівської сільради Саксаганського району Криворізької округи[6]:

  • радгосп «Зелений Яр» - 17 мешканців, 337 десятин землі, паровий млин;
  • Івашинівка - 306 мешканців, 732 десятин, 3 вітряка, кузня, школа;
  • Іванівка - 162 мешканця, 272 десятин, 8 вітряків, кузня.

1956 року було закінчено будівництво будинку культури.

1960 року було збудовано новий винний завод, який випускав продукцію з написом «Виробник р-п Зелений Яр».

1964 року площа садів становила 620 га.

У 1980-х роках площа садів розширилась до 800 га, урожай яблук за рік становив 6000 т, кісточкових – 200 т. Винний завод за рік випускав 400 т кріпленого соку. Середня чисельність робітників була 500 чоловік. Енергоресурс радгоспу – 42 трактори, 33 автомашини. В ці роки було збудовано гуртожиток для сезонних робітників на 100 місць, виконано капітальний ремонт будинку культури.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 89,6 %
російська 9,9 %
інші/не вказали 0,5 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • ТОВ «Зелений Яр».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа.
  • Дитячий садок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Конюшня (стайня) економії Ошкала К.Г. Кінець XIX - поч. XX ст.
  • Могили воїнів Червоної Армії, загиблих в 1943,1944 роках у Другій Світовій війні. Пам'ятник 1957 року.
  • Пам'ятник на могилі льотчика Василя Павловича Кобякіна, що загинув 20 жовтня 1943 року
  • Будинок культури. Побудовано в 1956 році, капітальний ремонт в 1980-х роках

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии / Оценоч.-стат. отд-ние Екатериносл. губ. зем. управы. — Екатеринослав : Екатериносл. губ. зем. управа, 1902. — 39 с.
  2. Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии / Оценоч.-стат. отд-ние Екатериносл. губ. зем. управы. — Екатеринослав : Екатериносл. губ. зем. управа, 1911. — 48 с.
  3. По Екатерининской железной дороге. Выпуск 1. Издание Управления Екатерининской железной дороги. — Екатеринослав: Товарищество «Печатня С. П. Яковлева», 1903. — 193 с.
  4. а б Отчет-альбом Южно-Русской Областной Сельско-Хозяйственной, Промышленной и Кустарной Выставки, в г. Екатеринославе, с 1 июля по 10 октября 1911 года. Издание Екатеринославского губернского земства. Под общей редакцией инженер-технолога А.Ф.Родзевича-Бҍлевича. — Екатеринослав: Типо-цинкография Густава Берс, 1912. — Ч.1, 293 с. Ч.2, 665 с.
  5. Сельско-хозяйственно-статистический обзор Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии за 1912 год. - Верхнеднепровск : Тип. Любовского и Гинцбурга, 1912. - 124 с.
  6. Описание населенных мест Екатеринославской губернии на 1-е января 1925 г. - Екатеринослав: Типо-Литография Екатерининской ж.д., 1925
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела і література

[ред. | ред. код]

Інтернет-посилання

[ред. | ред. код]