Іво Лапенна
Іво Лапенна | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 5 листопада 1909[1][2] Спліт, Австро-Угорщина | |||
Помер | 15 грудня 1987[1][2] (78 років) Копенгаген ·злоякісна пухлина | |||
Поховання | Rødovre cemeteryd | |||
Країна | Велика Британія Долитавщина Королівство Югославія Демократична Федеративна Югославія СФРЮ | |||
Діяльність | правник, rhetorician, есперантист, викладач університету | |||
Заклад | Університетський коледж Лондона | |||
Мова творів | есперанто | |||
Членство | Міжнародна академія наук Сан-Марино, Universala Esperanto-Asocio і Neutral Esperanto Movementd | |||
У шлюбі з | Emilija Lapennad, Ljuba Lapennad і Birthe Lapennad | |||
Автограф | ||||
| ||||
Іво Лапенна у Вікісховищі | ||||
Іво Лапенна (5 листопада 1909, Спліт, Хорватія — 15 грудня 1987, Копенгаген) — професор права. Пропагандист мови есперанто, перебував на посаді президента Всесвітньої асоціації есперанто з 1964 по 1974 рік. Відомий як успішний оратор на есперанто, автор ряду книг і співавтор Резолюції ЮНЕСКО про есперанто від 1954 року, в якій ЮНЕСКО офіційно визнає мову есперанто.
Лапенна народився в місті Спліт у Хорватії (пізніше в Австро-Угорщині). У 1933 році в Загребі він отримав ступінь доктора філософії, в 1947 році став професором університету в Загребі, потім в Лондоні. Виїхавши в 1949 році з Югославії, деякий час проживав у Парижі, з 1951 року — у Великій Британії. У 1962 році став громадянином Великої Британії.
Помер Іво Лапенна у 1987 році в Копенгагені, де й був похований.
Тричі був одружений. Перша дружина — Емілія Лапенна (Emilija Lapenna), друга — Люба Лапенна (Ljuba Lapenna), третя — Бірте Лапенна (Birthe Lapenna, з 1986 року). У шлюбах в Іво не було дітей.
Під час роботи Лапенна на посаді президента асоціації виникали різні конфлікти. Його звинувачували в культі особистості, диктатурі й ін.. У цих конфліктах Лапенна перемагав. Але під час конгресу в Гамбурзі в 1974 році він заявив, що відмовляється від посади президента асоціації есперанто. Комітет обрав в якості нового президента — Гамфрі Р. Тонкіна. Іво відмовився від усіх почесних звань в UEA і TEJO. Події, що відбулися в конгресі, були інтерпретовані як «комуністичний переворот».
У 1983 році Лапенна став одним із засновників АІС Сан-Марино, а також співзасновником спеціалізованої асоціації юристів-есперантистів.
Іво Лапенна був автором таких творів, як:
- Retoriko («Риторика»), 1950 і наступні видання.
- «Факти про міжнародну мову» (1952)
- Principaro de Frostavallen, gvidlinioj pri informado, (1956)
- Elektitaj paroladoj kaj prelegoj («Вибрані промови і лекції», додаток до риторики) (1966)
- Esperanto en perspektivo («Есперанто в перспективі») (1974), написано в співавторстві з Ulrich Lins (історик) та Tazio Carlevaro (літератор).
- Hamburgo en retrospektivo («Гамбург у ретроспективі») (1975/1977).
- «Історія дипломатії», хорватською мовою, 1949
- «Держава і право: Радянська і югославська теорія», Лондон, 1964
- «Радянське кримінальне право», Лондон, Сідней, Торонто, 1968
- Президенти Всесвітньої есперанто-асоціації
- John Wells. Personaj rememoroj pri Ivo Lapenna, p. 308 en: Carlo Minnaja (red.). Eseoj memore al Ivo Lapenna. Danlando. 2001.
- Fonto laŭ Laine: Ulrich Lins, Utila Estas Aliĝo, p. 97.
- The Esperanto Movement. Hull. 1977. p. 248.
- Perspektivo. Studgrupo pri internacia lingvo (red.): Universala Esperanto-Asocio en la periodo 1970—1980.
- Tekstoj de la konkurso de la Premio Miyoshi 2001, sen loko 2002.
- Marcus Sikosek (Ziko van Dijk): Die neutrale Sprache. Eine politische Geschichte des Esperanto-Weltbundes. Bydgoszcz: Skonpres, 2006. ISBN 978-83-89962-03-4.
- Ulrich Lins: Ivo Lapenna kaj la komunistoj. En: la sama: Utila Estas Aliĝo. Tra la unua jarcento de UEA, UEA: Roterdamo 2008, p. 75-112.
- Ulrich Lins: La du flankoj de Ivo Lapenna, Beletra Almanako, nº 19, februaro 2014 року, Novjorko, Mondial. ISBN 9781595692771, ISSN 1937-3325.
- Фонд Іво Лапенна [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Personaj rememoroj pri Ivo Lapenna [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Іво Лапенна (до 110 річчя від дня народження) [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
Це незавершена стаття про особу Хорватії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |