Перейти до вмісту

Іво Малець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іво Малець
фр. Ivo Malec Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження30 березня 1925(1925-03-30)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЗагреб[4][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті14 серпня 2019(2019-08-14)[2][3][…] (94 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіXVI округ Парижа, Париж[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїдиригент, композитор, музичний педагог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаМузична академія Загреба Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіП'єр Шеффер Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніBruno Ginerd, Édith Canat de Chizyd[8], Éric Tanguyd[8], Philippe Lerouxd[8], Frédéric Durieuxd[8] і Philippe Hureld Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командор ордена Мистецтв і літератури Кавалер ордена Почесного легіону
ivo-malec.fr Редагувати інформацію у Вікіданих
Іво Малек

Іво Малек (30 березня 1925, Загреб — 14 серпня 2019, Париж) — французький[9] композитор, викладач музики, диригент.

Біографія

[ред. | ред. код]

Іво Малек народився 30 березня 1925 року у Загребі. Він отримав низку нагород, включаючи Grand Prix National de Musique у 1992 році. Він жив у Франції з 1955 р.[10] Викладав у Паризькій консерваторії з 1972 по 1990 рр., навчав таких композиторів як Едіт Канат де Шизі, Дені Дюфур,[11] Філіп Хурель,[12] Філіп Леру і Жерар Пессон.[13]

Творчість

[ред. | ред. код]

Малек здобув міжнародну славу, його твори виконували симфонічні оркестри по всій Європі та Північній Америці. Підхід Іво до композиції схожий з підходом Дениса Дюфура або Ксенакіса. Він акцентує на всіх аспектах звуку, включаючи фактуру, щільність, рух, тембр і особливо звуковий характер і форму та використання звукових об'єктів.[14]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Klaviersonate, 1949
  • Еспаргонія, 1951 рік
  • Філософія, 1956 рік
  • Mouvements en coloeurs, 1959
  • Reflets, 1961
  • Сігма, 1963 рік
  • Мініатюри Льюїса Керролла, 1964 рік
  • Lignes et Points, 1965
  • Cantate pour elle, 1966
  • Усно, 1967 рік
  • Люміна, 1968 рік
  • Luminétudes, 1968
  • Брехав, 1969
  • Додекамерон, 1970
  • П’єріс, 1975 рік
  • Triola ou Symphonie pour moi-même, 1977–78
  • Вихідний, 1982
  • Оттава басса, 1984
  • Аттака, 1986 рік
  • Артемісія, 1991 рік
  • Доппіо Коро, 1993 рік
  • Exempla, 1994
  • Оттава Альта, 1995
  • Sonoris causa, 1997
  • Arc-en-cello, 2000

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  4. ↑ AllMusic — 1991.
  5. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  7. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  8. ↑ а б в г https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2019/09/03/le-compositeur-ivo-malec-est-mort_5505967_3382.html
  9. ↑ Langlois, Franck. Catalogue of Éditions Salabert. musicologie.org. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  10. ↑ Discogs, Discogs. Discogs. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  11. ↑ Denis Dufour. Biography. Centre de documentation de la musique contemporaine. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  12. ↑ Hurel, Philippe. Official site. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  13. ↑ Pesson, Gerard. Official site. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 11 грудня 2011. [Архівовано 2012-04-26 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Bick, Andreas. The Concept of "Sound Object" by Pierre Schaeffer. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іво_Малець