Ігнатченко Антон Геннадійович
| Ігнатченко Антон Геннадійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 14 вересня 1995 Кривий Ріг | |
| Смерть | 13 червня 2014 (18 років) Слов'янськ | |
| Поховання | Кривий Ріг  | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2013—2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Анто́н Генна́дійович Ігна́тченко (нар. 14 вересня 1995, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна — пом. 13 червня 2014, Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.
Антон Ігнатченко народився в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині, мешкав у Даманському житловому масиві Тернівського району Кривого Рогу. Зростав разом із двома сестрами й був середньою дитиною в родині Ігнатченків. Батько залишив сім'ю, коли Антону було 10 років, і він навчився відповідальності як єдиний чоловік у сім'ї. 8 років займався в хореографічному ансамблі «Жарт» при будинку культури Північного ГЗК. 2013 року закінчив загальноосвітню школу № 110. По закінченні школи вступав на юридичний факультет закладу вищої освіти, але йому не вистачило пів бала.
З дитинства Антон мріяв служити в десантних військах. Коли йому виповнилось 18 років, він одразу ж пішов у військкомат і вже 17 вересня підписав контракт на військову службу в Дніпропетровській десантній бригаді. Хотів продовжити військову кар'єру, вступити до військового вишу.
Солдат, механік-водій розвідувальної роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ України, в/ч А1126, с-ще Гвардійське, Дніпропетровська область.
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
13 червня 2014 року розвідувальна група, до складу якої входив солдат Ігнатченко, виконувала бойове завдання із «зачистки» території від терористів та виявлення ворожого зенітно-ракетного комплексу в районі заправки «Авіас», що розташована на виїзді з міста Слов'янська в напрямку Краматорська (житловий район Червоний Молочар)[1]. З першого разу підрозділ потрапив у засідку терористів. Витративши весь запас боєкомплекту, а потім поповнивши його в частині, група повернулася туди вдруге. Підрозділ обстрілювали з трьох сторін. У ході бою солдат Ігнатченко виявив ворожий розрахунок автоматичного гранатомета. Влучним пострілом з ручного гранатомета він знищив вогневу точку противника, врятувавши життя багатьох своїх бойових побратимів, але виявив себе противнику. Терористи випустили по ньому гранату, яка вибухнула поряд, осколок влучив у голову, Антон загинув на місці.
|
У п'ятницю 13 червня у нас був перший серйозний бій. І перший загиблий з нашої бригади. Антон Ігнатченко, який прикривав наші позиції. Антон Ігнатченко з розвідгрупою пішов на завдання зачистки прилеглих наших територій та контрдиверсійної роботи. Ми знали, що по периметру нашого блокпосту працюють розвідгрупи противника. Наші хлопці мали зробити засідку на цю розвідгрупу, але в процесі висування на позиції самі потрапили у засідку. І Ігнатченко ціною свого життя врятував товаришів. Пізніше ми з Ярославом (Ярослав Левченко, анестезіолог) під кулями забирали його тіло — ми намагались надати йому першу медичну допомогу, але в нього було осколкове поранення скроневої ділянки, тому ми вже нічого зробити не могли | 
|
— хірург 25-ї бригади Олександр Зеленюк[2] | ||
17 червня 2014 року 18-річного воїна-захисника провели в останню путь в Кривому Розі. Похований на Північному кладовищі[3].
Вдома залишилися мати Алла та дві сестри, старша Наталія і молодша Даша.
27 квітня 2016 року на громадських слуханнях в Тернівському районі підтримали перейменування вулиці Доватора на вулицю Антона Ігнатченка[4].
- 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
- Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг «За заслуги перед містом» 3 ст. (посмертно).
28 листопада 2014 року в місті Кривий Ріг на будівлі ЗОШ № 110 на вулиці Доватора, 31, в якій навчався Антон Ігнатченко, відкрито меморіальну дошку на його честь[6].
6 жовтня 2017 року на місці загибелі воїна на виїзді зі Слов'янська встановлено пам'ятний знак[7].
- ↑ Під Слов'янськом та в Миколаївці відкрили пам'ятні знаки воїнам які визволяли ці міста // «Діловий Слов'янськ», 6 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 28 жовтня 2017. [Архівовано 28 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Легендарні частини нашої Армії: 25-та Дніпропетровська десантна бригада // «ДеПо», 16 вересня 2015
- ↑ Похорон Антона Ігнатченка // ТРК «Рудана», 17 червня 2014
- ↑ Результати громадських слухань з перейменування вулиць Тернівського району. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017. [Архівовано 2017-07-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 26 липня 2014 року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Меморіальна дошка на честь Ігнатченка Антона Геннадійовича // Криворізький ресурсний центр. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
- ↑ Пам'ять жива: в Слов'янську відкрили пам'ятники десантникам, які загинули у 2014 // 6262.com.ua Сайт міста Слов'янська, 6 жовтня 2017 [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Ігнатченко Антон Геннадійович [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Ігнатченко Антон Геннадійович [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Той, що не повернувся з війни… [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Газета «Пульс».
- Наталія Судакова. Три любові без кінця(рос.) // «Вісті-Репортер».