Ігнатіус Ташнер
Ігнатіус Ташнер | |
---|---|
Народився | 9 квітня 1871[1][4][…] Бад-Кіссінген, Нижня Франконія[5] |
Помер | 25 листопада 1913[1][2][…] (42 роки) Mitterndorf (Dachau)d, Німеччина[5] |
Поховання | Mitterndorf (Dachau)d |
Країна | Німецька імперія |
Діяльність | скульптор, ілюстратор, викладач університету, графік, медальєр, дизайнер ювелірних прикрас |
Галузь | ювелірний виріб[5] |
Alma mater | Мюнхенська академія мистецтв[5] |
Вчителі | Jakob Bradld[5] і Syrius Eberled[5] |
Заклад | Академія образотворчих мистецтв у Вроцлаві |
Роки активності | 1891[6] — 1913[6] |
Ігнатіус Ташнер (нім. Ignatius Taschner; 9 квітня 1871, Бад-Кіссінген — 25 листопада 1913, Міттердорф поблизу Дахау) — німецький скульптор, графік та ілюстратор літератури, представник стилю югендштіль (модерн, сецесія).
Ташнер народився в родині муляра Бартоломея Ташнера, рід якого походить зі Штраубінга. Виріс в містечку Лор-на-Майні. У 1885-1888 роки пройшов навчання на каменотеса в батьківському місті Штраубінг, в майстерні скульптора Вільгельма Кемпфа, та наступний рік працює там же учнем майстра. У 1889-1895 роках продовжує художню освіту в мюнхенській Академії мистецтв під керівництвом професорів Сіруса Еберле і Якоба Брандля. В Академії починається дружба Ташнера з молодими скульпторами Йозефом Раухом.
Першою серйозною роботою Ташнера була скульптура в пам'ять жертв війни, замовлена йому в 1894 році містом Швейнфурт. У наступні роки його твори виставляються на Мюнхенській, Віденської та Берлінської сецесії. Починаючи з 1897 року художня кар'єра Ташнера виявляється досить успішною. Серед великих замовлень, ним виконаних, слід згадати пам'ятник берлінському художнику Карлу Бенневіцу фон Лефен. Для архітекторів Генрі Гелбіга і Ернста Гайгера Ташнер виконує в 1898 році декоративні розписи в мюнхенському Будинку прикладних мистецтв, а також роботи для виставки в Скляному палаці Мюнхена.
Як графік Ташнер виконує для віденського видавництва Мартіна Герлаха ілюстрації для першого тому, який там виходив, що став згодом популярною серією «Юнацька бібліотека Герлаха» (Gerlach's Jugendbücherei). У 1900 і в 1903 році він робить ілюстрації для видання казок братів Грімм. У квітні 1897 художник одружується з Елен Фельбер. У 1900 ж році Ташнер бере участь в конкурсі на створення пам'ятника Гете в Штраубінгу, завоювавши там 3-тю премію, він представлений на паризькій Всесвітній виставці скульптурами «Святий Мартін» і «Викрадач букета». У 1902 році Ташнер продовжує співпрацю з М. Герлахом, проілюструвавши черговий том із його «Юнацької бібліотеки», створює скульптуру «Нижня Франконія» для Нової ратуші Мюнхена.
У 1903 році Ташлер призначається доцентом в Академії мистецтв Бреслау (нині Вроцлав). Серед його друзів — відомий художник Людвіг Тома, редактор сатиричного журналу Сімпліцисімус. У цьому виданні з'являються тепер й ілюстрації роботи Ташлера. У 1904 році скульптор перебирається до Берліна і працює тут з архітекторами Альфредом Мессель і Людвігом Гофманом, для яких виконує численні пластичні твори, бере участь в скульптурному оформленні Старого міського управління в Берліні (Altes Stadthaus (Berlin). Був одним з перших членів Німецького мистецького товариства. у 1906 році Ташнер переїжджає в Міттерндорф поблизу Дахау, де набуває ділянку землі та будує на ній віллу та художню майстерню (закінчена в 1911 році). Тут також він створює ескізи своїх скульптур для Фонтану Казок в берлінському Народному парку Фрідріхсгайн та фонтану для Віденського ринку в Мюнхені.
-
Ілюстрація до вірша Генріха Гейне «Золотий телець»
-
«Фортуна» в Берліні
-
Фонтан біля ратуші в Дахау
-
Бронзові фігури «Хлопчик з черепахою» на Кишеньковому джерелі в Бад-Кіссінгені
-
Рельєф на Мосту ляльок в Любеку
-
Фонтан казок, скульптура Ганс в щастя
-
Фонтан казок, скульптура Кіт у чоботях
-
Фонтан казок, скульптура «Сім воронів»
-
Фонтан на мюнхенському Віденському ринку
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118620894 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Ignatius Taschner
- ↑ а б в г д е https://hedendaagsesieraden.nl/2019/08/30/ignatius-taschner/
- ↑ а б RKDartists
- Norbert Götz, Ursel Berger (вид. ): Ignatius Taschner. Ein Künstlerleben zwischen Jugendstil und Neoklassizismus. (Katalog anlässlich der gleichnamigen Ausstellung im Münchner Stadtmuseum 1992 und andernorts) München, Klinckhardt und Biermann 1992. ISBN 3-7814-0321-1
- Ursula Sautmann: Hommage an Taschner. Porträt Ignatz Fischer-Kerli und der Jugendstilkünstler. In: Süddeutsche Zeitung, Lokalausgabe Fürstenfeldbruck, vom 24. Mai 2008.
- Taschner, Ignatius in: Thieme-Becker: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart . Bd. 40 (Ta-Tie) zusammen mit Hans Vollmer (вид. ): Allgemeines Lexikon der bildenden Künstler des XX. Jahrhunderts. EA Seemann (CD-ROM), Leipzig 2008. ISBN 978-3-86502-177-9 (S. 60)