Перейти до вмісту

Ігнац Мошелес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігнац Мошелес
нім. Ignaz Moscheles
Основна інформація
Дата народження23 травня 1794(1794-05-23)[1][2][…]
Місце народженняПрага, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[4][5][…]
Дата смерті10 березня 1870(1870-03-10)[1][2][…] (75 років)
Місце смертіЛейпциг, Північнонімецький союз[4][7][8]
Громадянство Габсбурзька монархія
 Австрійська імперія
 Священна Римська імперія
Професіїпіаніст, диригент, композитор, педагог, музикознавець, музичний педагог, автор щоденника, викладач університету, скрипаль
ОсвітаПразька консерваторія
ВчителіБедржих Дівіш Вебер, Муціо Клементі, Антоніо Сальєрі і Johann Georg Albrechtsbergerd
Відомі учніRichard Zeckwerd, Charles Edward Horsleyd, Бедржих Дівіш Вебер, Marcial del Adalid y Gurréad, Сигізмунд Тальберг, Anton Trutscheld, Фелікс Мендельсон, Charles Blanchetd[9], Clara Kathleen Rogersd, Eduard Munzingerd[10] і Wilhelm Treiberd[11]
Інструментифортепіано
ЧленствоLudlamshöhled[12]
ЗакладЛейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
БатькоJoachim Moises Moschelesd[13]
МатиKlara Popper Liebend[13]
ДітиFelix Moschelesd, Emily Moschelesd[13], Clara Moschelesd і Serena Rosend
moscheles.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ігнац Мошелес (нім. Ignaz Moscheles; нар. 30 травня 1794(17940530), Прага — пом. 10 березня 1870(18700310), Лейпциг) — німецький композитор, педагог, дириґент, піаніст-віртуоз. Концертував із 14-ти років.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Навчався в Празі (Д. Вебер — фортепіано) та у Відні (Антоніо Сальєрі, І. Альбрехтсбергер — композиція). Починаючи із 1821 року працював у Лондоні як дириґент, піаніст, педагог. Виїжджав із концертами в інші міста Європи. В 1846 році на запрошення Фелікса Медельсона переїжджає в Лейпциг, де працював професором консерваторії. Товаришував із Людвігом ван Бетховеном. Здійснив переклад для фортепіано його опери «Фіделіо», а також редагував Бетховенські фортепіанні та скрипкові сонати.

Серед власних композицій: 8 концертів для фортепіано з оркестром, Секстет і Септет для фортепіано, струнних та духових інструментів, п'єси для фортепіано, дві сонати, «Посвята Генделю» для двох фортепіано, 24 етюди та ін., а також книга «Життя Бетховена».

Ігнац Мошелес і Микола Лисенко

[ред. | ред. код]

На момент, коли Микола Лисенко вступив до Лепцизької консерваторії, викладачу по класу фортепіано Ігнацу Мошелесу, який працював у цьому закладі з часу заснування, було вже 73 роки. Незважаючи на це, Лисенко прагнув потрапити до нього у клас, брав приватні уроки. На думку молодого студента «быть в Лейпциге и не учиться у европейской знаменитости <…> это все равно, что не видеть папы в Риме». Він цінував можливість спілкуватися з Мошелесом як зі знаменитим представником минулої епохи, живим свідком та учасником мистецьких подій, які вже стали історією: «Но это интересный старик, как современник и друг Бетговена, Гуммеля, Клементи. Он часто про них рассказывает <…> Это такой комик, что можно умирать со смеху, как он показывает комически игру разных артистов и в особенности школы Листа».

Лисенко захоплювався виконавською майстерністю Мошелеса — «А як він і досі гра свої етюди, нехай йому гаспид!», — хоча й зважав на упереджені погляди цього німецького музиканта на сучасне мистецтво[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118785028 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Чеська національна авторитетна база даних
  6. Dr. Constant v. Wurzbach Moscheles, Ignaz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 19. — S. 116.
  7. Grove Music OnlineOUP.
  8. MGG OnlineBärenreiter-Verlag, 2016.
  9. https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/047522/2004-05-19/
  10. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. BettelheimB. — Vol. 4. — S. 51.
  11. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. BettelheimB. — Vol. 4, 1899. — S. 172.
  12. Flögel K. F., Ebeling F. W. Floegels Geschichte des Grotesk-Komischen: bearbeitet, erweitert und bis auf die neueste Zeit fortgeführt von Friedrich W. Ebeling — 5 — L: 1887. — S. 355. — 478, 14 с.
  13. а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
  14. Гнатюк Л. А. Микола Лисенко і Лейпцизька консерваторія // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — Вип. № 2 (15) 2012. — С. 24.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ю. Вайнкоп, И. Гусин — «Краткий биографический словарь композиторов». Изд. «Музыка», Ленинград — 1971