Перейти до вмісту

Ігор Зейгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігор Зейгер
Народження16 квітня 1977(1977-04-16) (47 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ізраїль
 Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфотограф, куратор Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ігор Зейгер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ігор Зейгер FRSA, (народився 16 квітня 1977) — ізраїльський італійський художник і куратор, що народився в Узбекистані.[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Зейгер народився в 1977 році в Ташкенті, Узбекистан, в родині Марка Зейгера, інженера, та Лариси Явець, шкільної вчительки. Закінчив Ташкентський університет інформаційних технологій зі ступенем магістра зв'язку. Зейгер іммігрував до Ізраїлю в 2000 році, жив спочатку в кібуці Рамат Хашофет, потім в Реховоті, а в 2011 році переїхав до Тель-Авіва[2]. Ігор Зейгер поперемінно проводить час і працює в Італії та Яффо.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Зайгер почав із документальної фотографії як самоучка. Навчався в Школі фотографії Studio Gavra в класі Сагіти Злуф Намір, який закінчив у 2012 році. Його наставниками були Девід Адіка, Гастон Цві Ікковіц і Ніссан Перес. У квітні 2015 року фотографія Зайгера була опублікована на обкладинці журналу «Israeli Lens», попередника міжнародного «Lens Magazine».[3] У 2016 році фото Ігоря було обрано як постер до документального фільму Пако Ансельмі «Карам: Справа карми», показаного на TLVFest.[4] Зайгер є членом Королівського товариства мистецтв. Він також є членом Ізраїльської асоціації візуальних художників і Королівського фотографічного товариства. У 2018 році Зайгер заснував мистецький кооператив Beam Collective разом із двома колегами-художницями Марією Розенблат і Ерікою Тал-Шір[5]

Роботи Зайгера публікувалися в кількох журналах і газетах по всьому світу, зокрема Га-Арец, Калькалист, Sky Arte Italia, Devour Madrid, Israeli Lens, Lens Magazine, Noviny Kraje та The North American Post, Lidové noviny, Queer.de.

Марія Розенблат (ліворуч), Алек Сот (у центрі) і Зейгер під час відкриття Міжнародного фестивалю фотографії 2019 в Ізраїлі

Художній стиль

[ред. | ред. код]

Роботи фотографа Зейгера часто описують як прекрасні та водночас тривожні. Він відомий своєю здатністю улавлювати сирову красу людської форми, а також досліджувати темні аспекти людської природи. Робота Зейгера є складною та спонукає до роздумів, і вона сприяла переосмисленню меж сучасної фотографії. Його фотографічні методи виходять за межі простого фіксування фізичних атрибутів його об'єктів. Його композиції часто підкреслюють емоції, вразливість і розповіді, властиві людському досвіду. В результаті глядачі отримують не лише візуальне уявлення, а ширший контекст людського стану.

Виставки

[ред. | ред. код]

Соло

[ред. | ред. код]
  • 2015 «Такий же, як ти». Муніципальна галерея "Мазе 9". Тель-Авів.[6]
  • 2017 «Фотографія прояснює місце». Куратори: Девід Адіка та Гастон Цві Ікковіц. Фото: Ізраїль 2017, Тель-Авів.[7]
  • 2021 «Місяць фотографії в Денвері», бієнале. Центр фотографічного мистецтва Колорадо, Денвер, Колорадо, США
  • 2021 «Сучасне Відродження». Фото: Ізраїль 2021. Куратор: Івар ван Емден. Тель-Авів.[8]
  • 2023 "Ангели Гарлема". Галерея Irrational Light. Катанія, Італія

Група

[ред. | ред. код]

2014

[ред. | ред. код]

2015

[ред. | ред. код]
  • «Інший». Куратор Шенхав Леві. Галерея Ган Меїр. Тель-Авівський муніципальний громадський центр ЛГБТ. Тель-Авів.[11]
  • «Краса, де ви її знайдете». Куратори Конні та Джеррі Розенталі. Галерея "Лайтбокс". Асторія, Орегон. США.[12]

2016

[ред. | ред. код]
  • «Потрібна поштова оплата». Вермонтський центр фотографії. Бретлборо. VT. США[13]
  • «Таємне мистецтво». «Будинок Мені» - музей банку Леумі. Тель-Авів.[14]
  • «Книги, панове...книги». Куратор Ханіта Елізур. Галерея «Зелений будинок», Тель-Авівський університет, Тель-Авів.
  • «Інтервали». Художня галерея Міншар. Тель-Авів[15]
  • «Кухонний комбайн – їжа як інструмент передачі повідомлення». Куратор: Даліт Мерхав, Галерея «Сарона Арт». Тель-Авів.[16]
  • «Відтінки сірого: перспектива старості». Куратор Ханіта Елізур. Нова галерея. Інститут мистецтв Бат Ям. Бат Ям. Ізраїль
  • «Уява 2016». Виставка сучасного ізраїльського мистецтва, Центр мистецтв Гапоалім, Тель-Авів.
  • «Сліди справжнього». Куратор Дорон Фурман. Галерея «Центральна». Тель-Авів[17]

2017

[ред. | ред. код]
  • «Аб'єктне мистецтво». Куратор Дорон Фурман. Центральна галерея. Тель-Авів[18]
  • Проект «Таємна листівка». Мистецький ярмарок Fresh Paint 7. Тель-Авів
  • «Книги, панове...книги». Куратор Ханіта Елізур. Бібліотека та галерея факультету соціальних наук Тель-Авівського університету, Тель-Авів.

2018

[ред. | ред. код]
  • «Queer Performance: From Gilbert & George to the Present Day». У рамках кластеру виставок «Небезпечне мистецтво» куратор Світлана Рейнгольд. Хайфський художній музей[19]
  • «Всесвітній ярмарок», Кантонський художній музей, Кантон, Огайо, США
  • Проект «Таємна листівка». Мистецький ярмарок Fresh Paint 8. Тель-Авів[20]
  • «З дев'ятої до п'ятої». Куратор Ханіта Елізур. Галерея Дім художника. Рішон-ле-Ціон, Ізраїль
  • «Ні, все одно не бачу різниці». Куратор Ольга Єрушалми-Сорокін. Галерея Абрахамса. Тель-Авів.[21][22]

2019

[ред. | ред. код]
  • «Варвари: цензурний архів». Мистецький дослідницький центр Мамута в Будинку Гансена. Єрусалим[23][24]
  • «З дев'ятої до п'ятої». Куратор Ханіта Елізур. Бібліотека та галерея факультету соціальних наук Тель-Авівського університету, Тель-Авів.[25]
  • «Фасад». Куратор Дорон Фурман. Центральна галерея. Тель-Авів[26]
  • «Імітація». Куратор Дорон Фурман. Центральна галерея. Тель-Авів
  • «Сексуальне літо в маленькому Тель-Авів". Куратор: Йоханан Черсон. Галерея Бен Амі. Тель-Авів[27]
  • «Між Еросом і наготою». Куратори Ольга Єрушалми-Сорокін та Ксенія Назарова. Галерея Абрахамса. Тель-Авів.
  • «Стандартне відхилення». Куратор: Сагіт Злуф Намір. Фото: Ізраїль 2019, Тель-Авів.[28]

2020

[ред. | ред. код]

2021

[ред. | ред. код]
  • «Двадцять пандемій та інших демонів», Музей мистецтв Агуаділья і дель Карібе, Пуерто-Ріко
  • «Either Way», куратори Ольга Єрушалмі та Ксенія Назарова. Центральна галерея сучасного мистецтва. Тель-Авів, Ізраїль
  • «Шлях Хайфи: 70-річчя Музею мистецтв Хайфи». Хайфський художній музей, Ізраїль.[31]
  • «Камінь, папір, ножиці та інші недитячі ігри». Куратори Ольга Єрушалми-Сорокін та Ксенія Назарова. Галерея Абрахамса. Тель-Авів[32]
  • «Довідка». Культурна ініціатива. Центр Аміад. Яффо. Куратор: Ітай Блейш.[33][34]
  • «Природа: Смерть?». Колективна галерея «Промінь». Яффо. Куратор: Еріка Тал-Шір.[35]

2022

[ред. | ред. код]
  • «Cloister», куратор доктора Крістіана Зайпеля, музей Klostergalerie, Цеденік, Німеччина
  • «Моїми очима», Куратор Яна Горелік. Галерея Абрахамса. Тель-Авів
  • «Anything goes…», «Flood Gallery», Black Mountain, Північна Кароліна, США.
  • «Nudus», The Gallerium, Торонто, Канада.
  • «Автопортрет», Uppsala Konstnärsklubb, Упсала, Швеція.
  • «Дві правди і одна брехня», куратори Ксенія Назарова та Ольга Єрушалми. Галерея Абрахамса. Тель-Авів
  • «Гордість тіла», куратор Ерез Біалер. Художня галерея Пан.[36]
  • «Заклик до дії», куратори Еял Ландесман і Яара Раз Хаклай. Фото: Ізраїль 2022, Тель-Авів.[37]
  • «Уява 2022». Виставка сучасного ізраїльського мистецтва, Центр мистецтв Bank Hapoalim, Тель-Авів.[38]

2023

[ред. | ред. код]
  • «Заклик до дії», куратори Еял Ландесман і Яара Раз Хаклай. Фото: Ізраїль 2022, Ейлат, Ізраїль.[37]
  • «Світ Коперника», куратор Златко Крстевскі, Центр візуальних мистецтв VIZANT, Прілеп, Північна Македонія
  • «Ефемерне в мистецтві», куратор Танасіс Раптіс, Центр фотографії Салонік, Салоніки, Греція
  • «Архів мрій», куратор Ванесса Тоузлокоф, галерея Аметрон, Ханья, Греція
  • «Що змінилося у світі і що змінилося у вас», Куратор Серджіо Герріні для «Artheka 32», Associazione Culturale di Arti Visive, Лідо ді Остія, Італія
  • "I Convocatoria", MIDECIANT, Центр інновацій у мистецтві та нових технологіях, Міжнародний музей електрографії, Університет Кастилії-Ла-Манчі, Куенка, Іспанія
  • «Королева чи король», куратор Роберто Скала, «Garage Gallery Scala», Мілан, Італія
  • «Нові особливості квір-фотографії», куратор Аарон Д. Холловей, «Pride Art Gallery», Берлін, Німеччина[39]
  • «Мумі-троль +Комета: життя в епоху комет», куратори Ксенія Назарова та Ольга Єрушалмі, «Abrahams Galery», Тель-Авів
  • «Letters from the 100th Year», «Department of Fine Arts Education Gallery», Університет Газі, Анкара, Туреччина
  • «Parallax Art Fair», Лондон, Велика Британія

2024

[ред. | ред. код]
  • «Гвоздики за свободу». 50-та річниця кінця диктатури в Португалії. Галерея Мігеля Бензо. Кордова, Іспанія
  • «Уява 2024». Виставка сучасного ізраїльського мистецтва, Центр мистецтв Bank Hapoalim, Тель-Авів.

Кураторство

[ред. | ред. код]
  • 2015 рік. «Такий же, як ти». Муніципальна галерея "Мазе 9". Тель-Авів.[40]
  • 2016 рік. "Обличчя. Ізраїльський портрет у класичному та сучасному вигляді". Галерея Mansion House, Тель-Авів.
  • 2017 рік. «Нонмісце: танець і рух». Центральна галерея сучасного мистецтва, Тель-Авів[41]
  • 2020 рік. «Ерос і Танатос». Галерея "Промінь Колектив". Яффо.[33]
  • 2020 рік. «Куратор соціальних мереж». Галерея "Промінь Колектив". Яффо.[33]
  • 2021 рік. "Те саме, що ти. Візьми два". Галерея "Промінь Колектив". Яффо.[33]
  • 2022 рік. «Ансель Адамс, фотографії японсько-американського інтернування в Манзанарі». Галерея «Irrational Light», Катанія.
  • 2024 рік. «Стійкий погляд: Одіссея Доротеї Ланге». Галерея «Irrational Light», Катанія.

Колекції

[ред. | ред. код]

Роботи Ігоря Зейгера знаходяться в постійних колекціях Хайфського музею мистецтва, Музею мистецтв Узбекистану, Музею мистецтв Нукуса, Музею сучасного мистецтва Узбекистану в Ургенчі, Єрусалимської муніципальної бібліотеки, Yeiser Art Center, Klostergalerie Museum, Zehdenick ; Карибський художній музей, Пуерто-Ріко та Урядова колекція мистецтва Великобританії.[42][43]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • The Edge. Beam Collective. 2015. ISBN 978-1320787741.
  • "UN//TITLED", An Anthology of Queer Contemporary Art (2016-2020). Published by "Balaclava.q"
  • My Gay Eye: Sex Utopia. Rinaldo Hopf verlag. 2022. ISBN 978-3887699796.

Дивись також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Igor Zeiger. America-Israel Cultural Foundation. Процитовано 9 грудня 2018.
  2. ↑ Tischenko, Alexander (4 травня 2015). Наши в Израиле. lady.tut.by. Процитовано 23 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ Navarro, Dafna (5 квітня 2015). Israeli lens #7 - Portrait Photography. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 9 грудня 2018. [Архівовано 2015-04-17 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Karam: A Matter Of Karma. tlvfest.com. Процитовано 13 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Beam Collective story. Архів оригіналу за 6 квітня 2023. Процитовано 22 серпня 2020. [Архівовано 2023-04-06 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Steiner, Kristof (25 серпня 2015). Same as you. kvir.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 7 серпня 2018. [Архівовано 2019-12-22 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Photography Clarifies A Place. photographyfestival.co.il. 9 жовтня 2017. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 9 серпня 2018. [Архівовано 2021-11-17 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Igor Zeiger | Modern Renaissance. photoisrael.org. Photo Israel. Процитовано 17 листопада 2021.
  9. ↑ "Picture Peace" – Artists for a Just Peace between Israel and Palestine. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 жовтня 2018. [Архівовано 2018-08-11 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Picture Peace. haifahaifa.co.il. 5 червня 2014. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 5 листопада 2018. [Архівовано 2017-09-08 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Steiner, Kristof (25 серпня 2015). Karam: "Another" exhibition in Gan Meir. kvir.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 7 серпня 2018. [Архівовано 2019-12-22 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Beauty Where You Find It. lightbox-photographic.com. Процитовано 9 грудня 2018.
  13. ↑ Past Exhibitions. 12 серпня 2013. Процитовано 17 жовтня 2018.
  14. ↑ Secret Art of Israeli Artists. 8 грудня 2009. Процитовано 17 жовтня 2018.
  15. ↑ Matar, Haggai (21 серпня 2013). Anti-occupation activists aim to fund legal defence in art sale. 972mag.com. Процитовано 28 жовтня 2018.
  16. ↑ Steinberg, Jessica. With Passover in the air, freedom to enjoy a show, or two. The Times of Israel. Процитовано 28 жовтня 2018.
  17. ↑ Cohen, Irit (29 липня 2016). לראות כדי להאמין: התחנה המרכזית בתל אביב רלוונטית מתמיד. AT Magazine. Процитовано 25 вересня 2018.
  18. ↑ Abject Art exhibitions at Central Gallery in Tel Aviv. erev-rav.com. 25 листопада 2016. Процитовано 7 серпня 2018.
  19. ↑ Buganim, Eitan (9 листопада 2017). "Dangerous Art" exhibitions cluster. הארץ. Процитовано 7 серпня 2018.
  20. ↑ The Secret Postcard at FreshPaint. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-24 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Nope, still can't see any difference. הארץ. Процитовано 13 вересня 2018.
  22. ↑ Nope, Still Can't See Any Difference!. duckanddodo.com. 28 серпня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  23. ↑ Barbarians. mamuta.org. Процитовано 31 грудня 2018.
  24. ↑ Riba, Naama (1 січня 2019). After Jerusalem Exhibition on Censorship Gets Censored, Artists Withdraw Artworks. Haaretz. Процитовано 8 січня 2019.
  25. ↑ From nine to five. soclib.tau.ac.il. Процитовано 31 грудня 2018.
  26. ↑ "פסאדה", תערוכה קבוצתית. Erev Rav. 20 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
  27. ↑ Current Exhibition. Процитовано 28 липня 2019.[недоступне посилання з 01.01.2023]
  28. ↑ Standart Deviation. photoisrael.org. Процитовано 9 листопада 2019.
  29. ↑ Art in Quarantine. wreading-digits.com. 30 березня 2020. Процитовано 31 березня 2020.
  30. ↑ Queer art happening. maenner.media. 13 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
  31. ↑ The Haifa Way: 70th Anniversary of Haifa Museum of Art. Haifa Museum of Art. Процитовано 8 червня 2021.
  32. ↑ Sharvit Barzilay, Shlomit (11 серпня 2021). How does a dream prince become a nightmare monster?. Ynet. Yediot Ahronot. Процитовано 11 серпня 2021.
  33. ↑ а б в г Shipitsyna, Elena (14 січня 2022). "Exhibitions on the Internet are an integral part of the new reality" - how Israeli photo artists created a platform for the work of various authors to be shown in Israel and beyond. artandyou.ru. Процитовано 16 січня 2022.
  34. ↑ Reference – Illustration Week 2021. La Culture TLV. Процитовано 15 серпня 2022.
  35. ↑ Nature: Morte?. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 15 серпня 2022. [Архівовано 2022-08-15 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Body Pride. panartgallery.com.
  37. ↑ а б Call for Action. photoisrael.org.
  38. ↑ Exhibited works. Art in Bank Hapolalim. Bank Hapoalim.
  39. ↑ New Futures in Queer Photography. prideart.eu.
  40. ↑ Affordable Art Exhibition :Same as You. gaywelcome.com. 9 червня 2015. Процитовано 24 жовтня 2018.
  41. ↑ "Nonplace: dance and movement" exhibition at Central Gallery. erev-rav.com. 3 жовтня 2017. Процитовано 9 липня 2018.
  42. ↑ Queer Performance: From Gilbert & George to the Present Day. Haifa Museum of Art. Процитовано 6 серпня 2018.
  43. ↑ Steiner, Kristof. Karam: Самые крупные революции начались с геев и трансвеститов. Kvir.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 5 січня 2020. [Архівовано 2019-12-22 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ігор_Зейгер