Перейти до вмісту

Корнєєв Ігор Володимирович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Корнєєв)
Ф
Ігор Корнєєв
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Володимирович
Корнєєв
Народження 4 грудня 1967(1967-12-04) (57 років)
  Москва, СРСР
Зріст 172 см
Вага 68 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Спартак» (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983 СРСР «Червона Пресня» 9 (1)
1984–1985 СРСР «Спартак» (Москва) 0 (0)
1986 СРСР ЦСКА-2 (Москва) 22 (2)
1987–1991 СРСР ЦСКА (Москва) 180 (58)
1991–1994 Іспанія «Еспаньйол» 73 (21)
1994 Іспанія «Барселона Б» 14 (4)
1994–1995 Іспанія «Барселона» 12 (0)
1995–1997 Нідерланди «Геренвен» 36 (7)
1997–2002 Нідерланди «Феєнорд» 79 (20)
2002 Нідерланди «НАК Бреда» 10 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991 СРСР СРСР 5 (3)
1992 СНД СНД 1 (0)
1993–1994 Росія Росія 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2004–2006 Нідерланди «Феєнорд» (мол.)
2006–2010 Росія Росія (помічник)
2009–2012 Росія «Зеніт» (спортдир)
2014 Чехія «Славія» (скаут)
2016– Росія «Локомотив» (Москва) (спортдир)
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений тренер Росії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігор Володимирович Корнєєв (рос. Игорь Владимирович Корнеев, нар. 4 грудня 1967, Москва) — російський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Росії (1991). Виступав, зокрема, за клуби ЦСКА (Москва), «Барселону» та «Феєнорд», а також збірні СРСР, СНД та Росії.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер та функціонер. Заслужений тренер Росії (2009)[1].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 4 грудня 1967 року в місті Москва. З дитинства вболівав за «Торпедо», але є вихованцем московської ДЮСШ «Спартак» (тренер — Віктор Зернов). Грав за дубль «Спартака» і його дочірню команду — «Червону Пресню». У 1986 році став переможцем всесоюзного турніру «Переправа» та кращим бомбардиром турніру у складі ЦСКА[2]

У 1986 році перейшов у ЦСКА-2, а з 1987 року грав за головну команду. До 1991 року став лідером армійців, які змогли виграти останній чемпіонат СРСР і Кубок СРСР, а сам Корнєєв був визнаний найкращим футболістом сезону.

Після розпаду СРСР, незважаючи на інтерес з боку ряду англійських клубів, перебрався в іспанський «Еспаньйол» разом зі своїм одноклубником Дмитром Галяміним і спартаківцем Андрієм Мохом. Трохи пізніше в клуб приходить ще один армієць — Дмитро Кузнєцов. Гравці допомогли клубу не вилетіти в Сегунду в кінцівці сезону 1991/92.

У 1992 році Хав'єр Клементе, який збирав російську четвірку, був звільнений, а на його місце прийшов Хосе Антоніо Камачо, який поступово почав позбуватися від росіян. Ігор активно почав забивати і зміг перейти в «Барселону Б» в 1994 році після того, як отримав статус вільного агента в «Еспаньйолі». Перехід відбувся після випадкової зустрічі в ресторані з Тонні Брюїнсом, асистентом головного тренера «Барселони» Йогана Кройфа[3]. Завдяки відмінній грі в дублі Ігор завоював місце в головній команді (забив один гол у Лізі чемпіонів у чвертьфіналі з «Парі Сен-Жерменом»), де конкурував з сином головного тренера — Йорді Кройфом і румуном Георге Хаджі, але переукласти контракт з командою не зміг.

Потім Корнєєв перейшов в голландський «Геренвен», де за два сезони постійної гри в основі звернув на себе увагу «Феєнорда». З цією командою футболіст виграв чемпіонат Нідерландів 1998/99 і Кубок УЄФА 2001/02.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «НАК Бреда», за який недовго виступав у 2002 році.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

21 травня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної СРСР у товариському матчі проти англійців (1:3). Разом з командою здобув путівку на чемпіонат Європи 1992 у Швеції, але через розпад СРСР на турнірі взяла участь збірна СНД. На турнірі Корнєєв зіграв в одному матчі проти Шотландії (0:3), а його команда не змогла вийти з групи, після чого припинила своє існування.

З 1993 року виступав за новостворену збірну Росії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де також зіграв один матч — 28 червня проти Камеруну (6:1), який став останнім для Ігоря у футболці збірної. Вього у формі збірних СРСР, СНД та Росії провів 14 матчів, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри працював тренером у школі «Феєнорд», а з 2006 по 2010 рік — асистентом головного тренера збірної Росії Гуса Гіддінка.

У 2009 році зайняв вакантну посаду спортивного директора в петербурзькому «Зеніті». Після закінчення контракту у 2012 році клуб не став продовжувати з ним угоду (з формулюванням «у зв'язку із скасуванням посади»)[4].

4 березня 2014 року отримав роботу в празькій «Славії» — став радником спортивного (селекційного) відділу[5], проте влітку того ж року покинув клуб.

В серпні 2016 року став спортивним директором московського «Локомотива»[6].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
ЦСКА (Москва): 1991
ЦСКА (Москва): 1990–91
«Феєнорд»: 1998–99
«Феєнорд»: 2001–02

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Наказ про присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер Росії» № 118-ВН від 25 грудня 2009 року. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 19 серпня 2016.
  2. Дитячо-юнацькі турніри з футболу в СРСР в 1986.[недоступне посилання з червня 2019]
  3. 7 футболістів з колишнього СРСР в «Реалі» і «Барселоні». Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 19 серпня 2016.
  4. Ігор Корнєєв: «Посаду спортивного директора в „Зеніті“ буде скасовано» — Футбол — Sports.ru. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 19 серпня 2016.
  5. Корнєєв увійшов в селекційний відділ празької «Славії». Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 19 серпня 2016.
  6. Игорь Корнеев - спортивный директор «Локомотива». Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 19 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]