Перейти до вмісту

Радченко Дмитро Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Дмитро Радченко
Дмитро Радченко
Дмитро Радченко
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Леонідович Радченко
Народження 2 грудня 1970(1970-12-02) (54 роки)
  Ленінград, СРСР
Зріст 184 см
Вага 70 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988 СРСР «Динамо» (Ленінград) 20 (5)
1989–1990 СРСР «Зеніт» 61 (15)
1991–1993 СРСР Росія «Спартак» (Москва) 61 (27)
1993–1995 Іспанія «Расінг» 72 (21)
1995–1998 Іспанія «Депортіво» 28 (5)
1996–1997 →  Іспанія «Райо Вальєкано» 31 (1)
1997–1998 →  Іспанія «Мерида» 10 (0)
1998–1999 Іспанія «Компостела» 9 (0)
1999–2000 Японія «Джубіло Івата» 28 (6)
2001–2002 Хорватія «Хайдук» (Спліт) 10 (4)
2002–2003 Іспанія «Бергантіньйос» ? (?)
2004–2006 Іспанія «Байо» ? (?)
2007–2008 Іспанія «Бергантіньйос Б» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990 СРСР СРСР 2 (0)
1992–1996 Росія Росія 33 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дмитро Леонідович Радченко (рос. Дмитрий Леонидович Радченко, нар. 2 грудня 1970, Ленінград) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Зеніт», «Спартак» (Москва) та низку іспанських клубів, а також національні збірні СРСР та Росії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець ленінградської СДЮШОР «Зміна». Перший тренер — Юрій Йосипович Кантор[1].

У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду «Динамо» (Ленінград) з Другої ліги СРСР, в якій того року взяв участь у 20 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського вищолігового «Зеніту», до складу якого приєднався в кінці 1988 року. Відіграв за головну ленінградську команду наступні два сезон своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Зеніта», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

1991 року уклав контракт з московським «Спартаком», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі московського «Спартака» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В сезоні 1990/91 Радченко забив дубль у чвертьфіналі Кубка європейський чемпіонів проти мадридського «Реала» (3:1) на «Сантьяго Бернабеу», чим допоміг вибити «королівський клуб» з турніру. Наприкінці 1991 року в грі проти грецького АЕКа отримав перелом ноги, після чого півроку відновлювався. Незважаючи на це у складі москвичів був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,44 голу за гру першості — за «червоно-білих» встиг провести в чемпіонаті 61 матч і відзначився 27 разів. За цей час двічі виборював титул чемпіона Росії, а також по одному разу кубок СРСР та Росії.

Влітку 1993 разом з партнером по команді Дмитром Поповим перейшов в іспанський «Расінг»[2], який очолив Хав'єр Ірурета. В новій команді Радченко грав єдиного форварда і грав досить вдало, завдяки чому клуб фінішував восьмим. Йому вдалося забити ще раз «Реалу» на Бернабеу (1:2) і «Барселоні» Йогана Кройфа (1:1). Влітку 1994 року Ірурета пішов у «Атлетик», його змінив Вісенте М'єра. У своєму другому сезоні Дмитро знову був в основі, але клуб грав не так вдало, зайнявши лише 12-е місце, а Радченко забив 9 голів у чемпіонаті. Хоча саме в цьому сезоні клубу вдалися історичні перемоги над «Барселоною» — 5:0 (11 лютого 1995 року, де одним з найкращих був Радченко — на його рахунку дубль) і мадридським «Реалом» — 3:1 (Радченко також відзначився дублем).

Влітку 1995 року Радченка за 380 мільйонів песет (2,3 мільйона євро) купив «Депортіво». Його прихід збігся з прибуттям в клуб суперечливого валлійського спеціаліста Джона Тошака. «Депор» саме виграв Кубок Іспанії, але клуб покинули форварди Клаудіо Барраган та Хуліо Салінас, а Радченко прийшов їм на заміну. Проте місце головної зірки клубу зберіг бразилець Бебету, тому Дмитру довелося вести боротьбу за друге місце в основі з Хав'єром Манхаріном і Чікі Беґірістайном. Зігравши в обох матчах на Суперкубок Іспанії, в якому «Депортіво» здобув трофей, у перших восьми турах чемпіонату Радченко лише раз вийшов в стартовому складі і боротьбу за основу програв, але іноді забивав як у єврокубках — дубль в історичному розгромі кіпрського «АПОЕЛа» (8:0), так і в чемпіонаті, зокрема переможний гол у ворота «Барселони» (1:0). Влітку 1996 року Тошак розпочав велику перебудову клубу після невдалого сезону. Бебету покинув клуб, а замість нього прийшли Рівалду і Мікаель Мадар. Тому місця для Радченка не знайшлося, разом з яким клуб покинув навіть тільки підписаний французький форвард Сільвен Вільтор, який був відданий назад в оренду в «Ренн».

Радченко ж перейшов в оренду в «Райо Вальєкано». Але і тут російський нападник виходив в основному з лавки і забив всього один гол в чемпіонаті, а клуб ледь не вилетів у Сегунду. Після цього «Райо» не захотів викуповувати контракт гравця і Дмитро повернувся в Ла-Корунью, яка без нього стала третьою. Тут на росіянина вже не розраховували і знову віддали в оренду, цього разу в «Мериду», яка в свою чергу вилетіла з Ла Ліги, але Радченко провів там всього 10 матчів.

1998 року Дмитро став гравцем клубу іспанської Сегунди «Компостела», де знову став виступати разом із співвітчизником Дмитром Поповим, але довго в команді не затримався і наступного року перебрався в японський клуб «Джубіло Івата», з яким став чемпіоном країни.

У сезоні 2001/02 грав за хорватський «Хайдук» (Спліт), після чого знову повернувся до Іспанії і грав в клубах нижчих ліг, де і завершив ігрову кар'єру[3].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

21 листопада 1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної США (0:0), а через два дні зіграв свій другий і останній матч за радянську збірну проти Тринідаду і Тобаго (2:0).

З 1992 року залучався до матчів новоствореної збірної Росії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де зіграв у всіх трьох матчах і забив у ворота камерунців (6:1). Через два роки не потрапив в заявку на чемпіонат Європи 1996 року через травму ноги[4].

Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі збірної Росії 33 матчі, забивши 9 голів[5].

Тренерська робота

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри займався тренерською діяльністю, пройшов навчання в Іспанії. Працював у дитячій футбольній школі «Депортіво».

З 2010 року, після закінчення Вищої школи тренерів, працював в структурі «Зеніту».[6]

Статистика

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Чемпіонат Ліга КубокКубок лігиВсього
СезонКлубЛіга ІгриГоли ІгриГолиІгриГолиІгриГоли
СРСРЛіга Кубок СРСР Кубок Федерації футболуВсього
1988 СРСР «Динамо» (Ленінград) Друга ліга 20 5 20 5
1989 СРСР «Зеніт» Вища ліга 26 5 26 5
1990 Перша ліга 35 11 35 11
1991 СРСР «Спартак» (Москва) Вища ліга 29 13 29 13
РосіяЛіга Кубок Росії Кубок Прем'єр-лігиВсього
1992 Росія «Спартак» (Москва) Вища ліга 18 12 18 12
1993 14 2 14 2
ІспаніяЛіга Кубок Іспанії Кубок іспанської лігиВсього
1993/94 Іспанія «Расінг» Ла Ліга 36 11 36 11
1994/95 36 9 36 9
1995/96 Іспанія «Депортіво» 28 5 28 5
1996/97 Іспанія «Райо Вальєкано» 31 1 31 1
1997/98 Іспанія «Мерида» 10 0 10 0
1998/99 Іспанія «Компостела» Сегунда Дивізіон 9 0 9 0
ЯпоніяЛіга Кубок Імператора Кубок Джей-лігиВсього
1999 Японія «Джубіло Івата» Джей-ліга 5 0 2 1 0 0 7 1
2000 17 4 0 0 4 1 21 5
ХорватіяЛіга Кубок Хорватії Кубок ЛігиВсього
2001/02 Хорватія «Хайдук» (Спліт) Перша ліга 10 4 10 4
Країна СРСР 110 34 110 34
Росія 32 14 32 14
Іспанія 150 26 150 26
Японія 22 4 2 1 4 1 28 6
Хорватія 10 4 10 4
Всього 324 82 2 1 4 1 330 84

Збірна

[ред. | ред. код]
Збірна СРСР
РокиІгриГоли
1990 2 0
Всього 2 0
Збірна Росії
РокиІгриГоли
1992 2 1
1993 5 1
1994 11 5
1995 8 2
1996 7 0
Всього 33 9

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Спартак» (Москва): 1991–92
«Спартак» (Москва): 1992
«Депортіво»: 1995
«Джубіло Івата»: 1999

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дмитрий Радченко. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 6 липня 2016.
  2. ↑ Струнин Сергей. Дмитрий Радченко: Мне очень нравится коррида, но русский лес ни на что не променяю // Футбол от «СЭ». — № 60. — 1997.
  3. ↑ Дмитрий Радченко — Dmitriy Radchenko
  4. ↑ ЧЄ-96: Важкий вибір Романцева
  5. ↑ Дмитрий Леонидович Радченко
  6. ↑ Футбольний департамент — Персонал — Про Академію — Офіційний сайт ФК «Зеніт»[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Радченко_Дмитро_Леонідович&oldid=40861779