Ігровиця
село Ігровиця | |
---|---|
Храм на цвинтарі | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський |
Тер. громада | Білецька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA61040050060012769 |
Основні дані | |
Населення | 1 074 |
Територія | 3.520 км² |
Густота населення | 305.11 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47701 |
Телефонний код | +380 352 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°41′14″ пн. ш. 25°32′35″ сх. д. / 49.68722° пн. ш. 25.54306° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
326 м |
Водойми | Ігра |
Відстань до районного центру |
19 км |
Найближча залізнична станція | Великий Глибочок |
Відстань до залізничної станції |
15 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19 |
Карта | |
Мапа | |
|
І́гровиця — село в Україні, у Білецькій сільській громаді.Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ігра, на півночі району.
До Ігровиці приєднано хутір Корчунок. У зв'язку з переселенням жителів хутір Обручівка виключений із облікових даних.
Населення — 1704 особи (2001).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади.[1]
Сільський голова - Ілля Бс
Поблизу Ігровиці виявлено археологічні пам'ятки доби пізньої бронзи.
Відоме від 16 століття.
У середині 1850-х років село стало центром Ігровицького повіту Тернопільського округу, який існував до адміністративної реформи 1867 року.
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця і стало її адміністративним центром.[2]
15 грудня 2014 року в селі відбулася спільна молитва духовенства та вірних УГКЦ і РКЦ. Захід проведено біля могили поляків, котрі трагічно загинули 1944 року — напередодні католицького Різдва були вбиті 90 поляків-мешканців села, їхні помешкання спалені.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1201 особа, з яких 544 чоловіки та 657 жінок[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1071 особа[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,72 % |
російська | 0,19 % |
- церква святої преподобної Параскеви Терновської (1886—1888, мурована, УГКЦ),
- церква Преображення Господнього (перебудована в кінці 1980-х рр. з костелу (друга пол. 19 ст., ПЦУ),
- «фігура» Матері Божої (відновлена 1992).
У селі споруджено такі пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967);
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини;
- Меморіал воїнам УПА (вже за незалежності України).
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дошкільний заклад, краєзнавчий музей, амбулаторія, аптека, сільськогосподарське підприємство «Золотий колос», цегельний завод, млин, 3 торговельні заклади.
- Ян Біловас — український громадський діяч;
- Яків Голик (р. н. і см. невід) — український різьбяр;
- Ігор Дзюбановський (нар. 1951) — український вчений у галузі медицини;
- Володимир Держирука (1882—1932) — український журналіст, письменник.
- Антоній Єзерський (1859—1905) — польський художник;
- В. Лисий — український громадський діяч.
- Володимир Савич (1923—1995) — український археолог.
- Леонід Кравчук — український громадський діяч,
- Томаш Маліцький — громадський діяч,
- С. Щепанський — український релігійний діяч.
- Манащук Ростислав Богданович (1988—2011) — старший лейтенант пожежної служби України.
-
Церква Преподобної Параскевії Терновської (1886-1888, УГКЦ)
-
Церква Преображення Господнього (перебудована в кінці 1980-х рр. з костелу ПЦУ)
-
Сільська вулиця
-
Каплиця
-
Храм (при дорозі)
-
Меморіал воїнам УПА
-
Скульптура Божої Матері поблизу храму
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2012.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Уніят-Карпович В. Ігровиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 384—386. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Ткач П., Уніят В., Ханас В. Ігровиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Niedzielko Romuald, Kresowa księga sprawiedliwych 1939—1945. O Ukraińcach ratujących Polaków poddanych eksterminacji przez OUN i UPA, Instytut Pamięci Narodowej, ISBN 978-83-60464-61-8, C. 149
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
У селі Ігровиця Тернопільського району відкрили дитячий садок, який не працював з 90-х на YouTube // Телекомпанія TV-4, 4 березня 2016. |
- На Тернопільщині римо-католики та греко-католики молитовно вшанували вбитих у 1944 році поляків [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Ihrowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 249. (пол.) — S. 249. (пол.)