Ідріей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ідріей
Народивсяневідомо
Помер344 до н. е.
Галікарнас
Національністькарієць
Діяльністьполітик
Титулцар Карії
Термін351—344 роки до н. е.
ПопередникАртемісія III
НаступникАда I
РідГекатомніди
БатькоГекатомн
Брати, сестриМавсол, Піксодар, Артемісія III і Ада Карійська[1]
У шлюбі зАда I
Діти1 донька

Ідріей (*Ἱδριεύς, д/н —344 до н. е.) — цар Карії та Галікарнасу у 351344 до н. е. роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з карійської династії Гекатомнідів. Середній син династа Гекатомна. Про молоді роки замало відомостей. Після смерті його сестри-цариці Артемісії III у 351 році до н. е. Ідріей став новим володарем Карії.

З огляду на політичне становище вирішив підтримати перського царя царів Артаксеркса III Оха проти повсталого Кіпру. 346 року до н. е. Ідріей зібрав флот у 40 трієр та 8 тис. вояків, з якими приєднався до перських військ на Кіпрі, які боролися проти Евагора II, царя Саламіну.

Протягом 345—344 років до н. е. допомогава Артаксерксу III у придушенні повстання в Фінікії та Кілікії. На дяку за це цар Каврії отримав у володіння острови Родос, Кос, Хіос.

Водночас Ідріей розпочав величну розбудову своєї столиці Галікарнас. За правління цього володаря було завершено гробницю його старшого царя Мавсола II — Мавзолей. також за наказом Ідріея відновлено храм Зевса в місті Лабранда. Від Міласа до святилища було прокладено священний шлях, фрагменти якої збереглися дотепер. Разом з тим відбулося загальне економічне піднесення Карії та її міст.

Помер від хвороби у 344 році до н. е. Владу успадкувала його сестра-дружина Ада I.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Ада I

Діти:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Smith, William (editor); Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, «Idrieus», Boston, (1867)
  • Idrieus
  1. Любкер Ф. Ἄδα // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 16.