Перейти до вмісту

Ізарова Ірина Олександрівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізарова Ірина Олександрівна
Народилася1981(1981)
Київ
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковиця Редагувати інформацію у Вікіданих

Ірина Ізарова (нар. 1981, Київ) — українська науковець, юристка, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головна редакторка провідного юридичного видання «Access to Justice in Eastern Europe»[1]. Сфера наукових інтересів: цивільний процес, доступ до правосуддя, міжнародний цивільний процес, європейський цивільний процес, порівняльний цивільний процес, міжнародне приватне право, судоустрій, електронне судочинство, ADR, ODR.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 2015 році опублікувала монографію «Теоретичні основи цивільного процесу Європейського Союзу» (2015)[2].

У 2017 році захистила докторську дисертацію на тему гармонізації європейського цивільного процесу та цивільного процесу України[3]. Докторка юридичних наук (спеціальність 12.00.03 — цивільне право, цивільний процес, міжнародне приватне право, сімейне право).

З 2017 року членкиня European Law Institute  та членкиня Консультативного комітету проєкту 'From Transnational Principles to European Rules of Civil Procedure'[4], керує проєктом з перекладу Європейських модельних правил цивільного процесу українською мовою[5].

У 2021 році отримала звання професора кафедри Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, МОН України.

Діяльність в сфері наукової періодики

[ред. | ред. код]

З 2018 року очолює редакцію наукового журналу «Access to Justice in Eastern Europe»[1]. Це перше юридичне видання в Україні, індексоване в Web of Science Core Collection, ESCI (2020) та в Scopus (2021), член COPE (2021).

Водночас, активно працює на посаді заступниці головного редактора «Вісника Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки»[6], провідного юридичного видання України, заснованого в 1958 р.

З 2021 році очолює Українське регіональне відділення Європейської асоціації наукових редакторів[7], яке активно працює над поширенням найкращих світових практик наукової періодики.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Є керівницею двох білатеральних проєктів: спільного українсько-литовського проекту «Посилення альтернативного вирішення спорів в Україні та Литві: пошук рішення для транскордонних спорів» 2020—2021 рр[8]. та спільного українсько-австрійського науково-дослідного проєкту на 2021—2022 рр. «На шляху до сталого правосуддя в умовах сучасних викликів: пошук найкращих шляхів вирішення цивільних та господарських спорів і посилення співпраці між Україною та Австрією»[9] (2021—2022 рр.).

З 2021 року учасниця польсько-литовсько-український проєкт «Вплив пандемії COVID-19 на систему правосуддя. Практика та запропоновані рішення», що фінансується Польським національним агентством з питань академічного обміну (NAWA) на 2021—2022 рр.[10]

З 2021 року членкиня Науково-технічної ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка; експертка наукової секції Міністерства освіти і науки України.

Членкиня Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України.

Співорганізаторка та учасниця міжнародних конференції, зокрема:

  1. Першого міжнародного конгресу з цивільного процесуального права «The Challenges of Global and Digital Sustainable Development» (членкиня Наукового комітету конгресу, модераторка панелі 1 конгресу,  20-21 травня 2021 року)[11];
  2. Міжнародного вебінару, присвяченого обговоренню Європейських модельних правил цивільного процесу «The European Rules of Civil Procedure against the Background of Comparative Law», спільно з професором Трунком, директором Інституту східноєвропейського права Університету Крістіана Альбрехта, Німеччина, 25-26 травня 2021 року;
  3. International Conference at the Occasion of the European Day of Justice «Bringing Justice Closer to European Citizens», Gdansk University, October 25-26, 2019, Poland;
  4. Міжнародної конференції «Малозначні спори: європейський та український досвід вирішення», 23-24 лист. 2018 р.[12][2]
  5. Міжнародної конференції «Україна на шляху до Європи: реформа цивільного процесуального законодавства», Київ, 7 лип. 2017 р[12][13].;
  6. Міжнародної конференції «Європейські стандарти захисту прав у цивільному судочинстві: випробування часом», Київ, 26 верес. 2014 р. та ін.

Авторка більше 100 наукових публікацій, серед яких:

Ізарова І. О. Теоретичні засади цивільного процесу ЄС: монографія. — Київ: ВД Дакор, 2015, 336 с.[14]

Доступ до правосуддя в умовах сталого розвитку: до 30-річчя незалежності України: Колективна монографія / за заг. ред. Юрія Притики та Ірини Ізарової. — Київ: ВД «Дакор», 2021. — 478 с.[15]

Ізарова І. Модельні правила європейського цивільного процесу ELI-Unidroit / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, № 2 (117) 2021, С. 24-29.[16]

Izarova Iryna Enhancing judicial cooperation in civil matters between the EU and Ukraine: first steps ahead in EU Civil Procedure Law and Third Countries: Which Way Forward? ed. by A. Trunk and N. Hatzimihail, Nomos, Hart Publishing, 2021, 336 p., pp. 191–212.[17]

Izarova I. Rethinking Civil Procedure: Formality vs. Informality in Kieler Ostrechts-Notizen (Kiel Journal of East European Law) 1-2/2020 26-30.

Зб. наук. праць учасників міжнар. семінару «Поширення литовського досвіду альтернативного вирішення спорів в Україні», за заг. ред. Ірини Ізарової, Вітаутаса Некрошюса. Київ: ВД Дакор, 2020, 142 с.[18]

Iryna Izarova, Vytautas Nekrošius, Vigita Vėbraitė, Yurii Prytyka Legal, Social and Cultural Prerequisites for the Development of ADR Forms in Lithuania and Ukraine. Teise (Law), Vol. 116 (2020) P. 8-23.[19]

Izarova Iryna, Szolc-Nartowski Bartosz, Kovtun Anastasiia Amicus Curiae: Origin, Worldwide Experience and Suggestions for East European Countries  in Hungarian Journal of Legal Studies Vol. 60, No 1, 2019, Рp. 18–39. [20]

Izarova Iryna Strengthening Judicial cooperation in civil matters between the EU and neighboring countries: the example of Ukraine and the Baltic states in Baltic Journal of Law &Politics, Vol. 12, No 2, 2019, pp. 115–133.[21]

Ізарова І. О. (заг. ред.) Науково-практичний коментар до цивільного процесуального законодавства Європейського Союзу: Частина 2 / Кол. авт. І. О. Ізарова, Р. Ю. Ханик-Посполітак, Н. Ю. Панич, А.С Ковтун. — Київ: ВД «Дакор», 2018, 568 с.[22]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б AJEE. ajee-journal.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  2. ↑ а б Izarova, Iryna (1 липня 2015). Теоретичні Основи Цивільного Процесу ЄС (Theory of EU Civil Procedure) (англ.). № ID 2916584. Процитовано 6 лютого 2022.
  3. ↑ (PDF) https://web.archive.org/web/20220206074738/http://idpnan.org.ua/files/izarova-i.o.-teoretichni-i-praktichni-zasadi-garmonizatsiyi-tsivilnogo-protsesu-evropeyskogo-soyuzu-ta-ukrayini-_a_.pdf. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. ↑ Civil Procedure. www.europeanlawinstitute.eu (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  5. ↑ Webinars on ELI-Unidroit Rules Translation. ajee-journal.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  6. ↑ Юридичні науки. Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. visnyk.law.knu.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  7. ↑ Ukrainian Regional Chapter : EASE. ease.org.uk. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  8. ↑ Strengthening of ADR in Lithuania and Ukraine. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  9. ↑ 2021-2022 Ukrainian-Austrian project. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  10. ↑ https://web.archive.org/web/20220206074747/https://www.icbws.pl/o-projekcie-nawa. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) [Архівовано 2022-02-06 у Wayback Machine.]
  11. ↑ I Congresso Internacional – Direito Processual Civil – Programa – Instituto Jurídico Portucalense (pt-PT) . Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  12. ↑ а б (PDF) https://web.archive.org/web/20220206074738/http://ajee-journal.com/upload/attaches/att_1579190437.pdf. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  13. ↑ Collection of Papers on the Occasion of 30 years of Ukrainian Independence. ajee-journal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  14. ↑ Ізарова, Ірина (2015). ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (українською мовою) . Київ: ВД Дакор. с. 335. ISBN 978–617–7020–48–5. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  15. ↑ Колективна монографія / за заг. ред. Юрія Притики та Ірини Ізарової (2021). Доступ до правосуддя в умовах сталого розвитку: до 30-річчя незалежності України (українською мовою) . Київ: ВД «Дакор». с. 478. ISBN 978-617-8066-08-6.
  16. ↑ Izarova, I. (2021). ELI-UNIDROIT MODEL EUROPEAN RULES OF CIVIL PROCEDURE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies. № 117. с. 24—29. doi:10.17721/1728-2195/2021/2.117-5. ISSN 1728-2195. Процитовано 6 лютого 2022.
  17. ↑ Bloomsbury Collections - EU Civil Procedure Law and Third Countries - Which Way Forward?. www.bloomsburycollections.com (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  18. ↑ Izarova, Iryna (1 січня 2020). ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНОГО СЕМІНАРУ "ПОШИРЕННЯ ЛИТОВСЬКОГО ДОСВІДУ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ВИРІШЕННЯ СПОРІВ В УКРАЇНІ". VD Dakor. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  19. ↑ Nekrošius, Vytautas; Vėbraitė, Vigita; Izarova, Iryna; Prytyka, Yurii (6 жовтня 2020). Legal, Social and Cultural Prerequisites for the Development of ADR Forms in Lithuania and Ukraine. Teisė. Т. 116, № 0. с. 8—23. doi:10.15388/Teise.2020.116.1. ISSN 1392-1274. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  20. ↑ Izarova, Iryna; Szolc-Nartowski, Bartosz; Kovtun, Anastasiia (1 березня 2019). Amicus Curiae: Origin, Worldwide Experience and Suggestions for East European Countries. Hungarian Journal of Legal Studies (англ.). Т. 60, № 1. с. 18—39. doi:10.1556/2052.2019.60103. ISSN 2560-1067. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  21. ↑ Izarova, Iryna (1 грудня 2019). Strengthening Judicial Cooperation in Civil Matters Between the EU and Neighboring Countries: The Example of Ukraine and the Baltic States. Baltic Journal of Law & Politics (англ.). Т. 12, № 2. с. 115—133. doi:10.2478/bjlp-2019-0014. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  22. ↑ Ізарова І. О. (заг. ред.), Частина 2 / Кол. авт. І. О. Ізарова, Р.Ю. Ханик-Посполітак, Н.Ю. Панич, А.С Ковтун (2018). Науково-практичний коментар до цивільного процесуального законодавства Європейського Союзу (українською мовою) . Київ: ВД «Дакор». с. 568. ISBN 978-617-7020-86-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ізарова_Ірина_Олександрівна