Ільф Ілля Арнольдович
Ільф Ілля Арнольдович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Илья Ильф | ||||
Ім'я при народженні | Ієхієл-Лейб Файнзільберг | |||
Псевдонім | Ілля Ільф | |||
Народився | 3 (15) жовтня 1897 Одеса | |||
Помер | 13 квітня 1937 (39 років) Москва ·туберкульоз | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Громадянство | Російська імперія, СРСР | |||
Національність | єврей | |||
Місце проживання | Одеса Санкт-Петербург Москва | |||
Діяльність | письменник-сатирик | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | 1923—1937 | |||
Напрямок | реалізм | |||
Жанр | фейлетон, роман, новела, повість | |||
Magnum opus | «Дванадцять стільців» | |||
Брати, сестри | Сандро Фазіні | |||
| ||||
Ільф Ілля Арнольдович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ілля́ Арно́льдович І́льф (справжнє ім'я Ієхієл-Лейб Файнзільберг, рос. Илья Арнольдович Ильф; 3 (15) жовтня 1897, Одеса — 13 квітня 1937, Москва) — російський радянський письменник, гуморист та фейлетоніст єврейського походження. У співавторстві з Євгеном Петровим написав кілька книг, найвідоміші з яких «Дванадцять стільців» (1928) й «Золоте теля» (1931).
Народився в родині банківського службовця Ар'є Беньяміновича (1863—1933) і Міндлі Аронівни (до шлюбу Котлова; 1868—1922) Файнзільберг, родом з містечка Богуслав Київської губернії (сім'я переїхала до Одеси між 1893 і 1895 роками).
У 1913 закінчив технічну школу, після чого працював у креслярському бюро, на телефонній станції, на військовому заводі. Після революції був бухгалтером, журналістом, а потім редактором у гумористичних журналах. Був членом Одеського союзу поетів.
У 1923 приїхав до Москви, став співробітником газети «Гудок». Ільф писав матеріали гумористичного й сатиричного характеру — в основному фейлетони. У ранніх нарисах, розповідях і фейлетонах Ільфа неважко знайти думки, спостереження і деталі, згодом використані в спільних творах Ільфа і Петрова.
У 1925 відбувається знайомство майбутніх співавторів і з 1926 починається їхня спільна робота, на перших порах складається у створенні тем для малюнків і фейлетонів в журналі «Смехач» і обробці матеріалів для газети «Гудок».
Першою значною спільною роботою Ільфа і Петрова (Євгена Петрова) став роман «Дванадцять стільців». Так почалася творча співпраця Іллі Ільфа та Євгена Петрова. Робота над романом розпочалася у 1927 році, опублікований вперше був у 1928 році в журналі «30 днів» і в тому ж році вийшов окремою книгою. Історія про великого комбінатора була написана менш ніж за півроку. Основу роману Ільфу і Петрову підказав Валентин Катаєв, саме йому вони і присвятили пізніше свій твір. Цензура в ті часи була жорстка — до виходу книги у світ, її неабияк скоротили. Але процес чистки на цьому не закінчився. Ще 10 років «12 стільців» будуть жорстко редагувати і змінювати. У підсумку книга скоротиться майже на третину.
Згодом у співавторстві з Євгенієм Петровим написано:
- роман «Золоте теля» (1931);
- новели «Незвичайні історії з життя міста Колоколамська» (1928);
- новели «1001 день, або Нова Шахерезада» (1929);
- повість «Одноповерхова Америка» (1937).
У 1932—1937 Ільф і Петров писали фейлетони для газети «Правда».
Помер від туберкульозу в Москві 13 квітня 1937.
Псевдонім «Ільф» може бути скороченням від його імені Ілля Файнзильберг, але більш імовірно абревіатурою його єврейського імені відповідно до єврейської традиції іменних абревіатур.
У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі досліждення творів І. Ільфа та Є. Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська[2].
- 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Г. П. Герасимова. Ільф Ілля [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 450. — ISBN 966-00-0610-1.
- С. О. Плахотнюк. Ільф І. і Петров Є. [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
- Литературная энциклопедия. — Т. 4. — Москва, 1930. — С. 460.
- Сценаристы советского художественного кино. — Москва, 1972. — С. 154.
- Знаменитые евреи: Краткие биографии. — Москва, 1997. — С. 219–223.
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. — Москва, 1998. — С. 303.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — Київ, 1999. — С. 551.
- Иллюстрированный энциклопедический словарь. — Москва, 2000. — С. 494.
- Е. Петров. Мой друг Ильф. — Москва, 2002.
- Народились 15 жовтня
- Народились 1897
- Померли 13 квітня
- Померли 1937
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Уродженці Одеси
- Уродженці Одеського повіту
- Одеські євреї
- Українські євреї
- Письменники Одеси
- Російські письменники
- Російські журналісти
- Радянські журналісти
- Радянські сценаристи
- Сатирики СРСР
- Радянські фотографи
- Персоналії:Передєлкіно
- Гудок (газета)
- Померли в Москві
- Люди, на честь яких названо астероїд