Іллічевський Анатолій Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Хомич Іллічевський
Народився13 червня 1913(1913-06-13)
Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер1 грудня 1992(1992-12-01) (79 років)
Київ, Україна
Країна Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьперекладач
Alma materКиївський університет
Галузьукраїнський бібліограф, літературознавець, перекладач, поліглот
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філологічних наук
Відомі учніЖитник Володимир Костянтинович
Війнанімецько-радянська війна
НагородиОрден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Києва»

Анато́лій Хоми́ч Ілліче́вський (нар. 1 (13) червня 1913(19130613), Верхньодніпровськ — 1 грудня 1992, Київ) — український літературознавець, бібліограф, перекладач, поліглот. Доктор філологічних наук, професор.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», орденом «Верошілаг» (Червона зірка) Угорської Народної республіки, медаллю Ветеран праці[1].

У шкільні та студентські роки займався спортом, мав другий розряд зі гімнастики та альпінізму. У 1941 закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, вступив до аспірантури та пішов добровольцем на фронт. На війні служив у розвід роті та перекладачем у розвід відділі штабу Шостої парашутно-десантної дивізії, опанував угорську мову.

З 1946 працював викладачем, доцентом кафедри зарубіжної літератури Київського університету ім. Т. Шевченка. У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Бокаччо на шляху до "Декамерона". З 1972 — доктор філологічних наук, професор. Досліджував історію літератури Західної Європи та Латинської Америки.

Чимало спільно працював над перекладами з Олександром Чукавіним.

Серед його вихованців — перекладач Володимир Житник[2].

Могила Анатолія Іллічевського, Байкове кладовище

Дружина — мовознавиця, доцент Київського університету ім. Т. Шевченка Ольга Бурмістренко (1918—2004).

Помер 1 грудня 1992 року. Похований разом з дружиною та сином у колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 5, нижня тераса, 50°24′59.38″ пн. ш. 30°30′10.30″ сх. д. / 50.41649° пн. ш. 30.50286° сх. д. / 50.41649; 30.50286).

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Серед його перекладів з італійської:

Написав дослідження:

Написав статті про творчість Дж. Голсуорсі, Е. Хемінгуея, Б. Шоу, Ю. Фучіка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Биография [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Энциклопедия КНУ им. Т. Шевченко
  2. Якщо Росія хоче забрати Крим, нехай віддає нам Білгородську область. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 27 червня 2015.
  3. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.