Ільмень (тип озера)
Ільме́нь (рос. ильмень) — тип озер, характерний для південної степової зони Росії. Найбільш поширеними ільмені є на території Астраханської області у дельті річки Волга у межах Прикаспійської низовини. Виділяються степові та дельтові ільмені. Перші утворюються як залишкові у посушливих районах, другі — при відокремленні дрібних заток (култуків) косами.
Розміри ільменів коливаються від кількасот метрів до кількох кілометрів у довжину та переважно у кількасот метрів у ширину. Глибина в середньому становить 1-1,5 м. Улоговина ільменя утворена з ільменно-болотних або ільменно-лучних ґрунтів.
Прикаспійська низовина являє собою улоговину, утворення якої науковці відносять до третинного періоду. Рівень улоговини, у якому знаходиться Каспійське море-озеро, багаторазово змінювався. У результаті останньої трансгресії, яка проходила приблизно 10 тисяч років тому, на заході дельти Волги у низьких та вузьких улоговинах між буграми Бера утворились ільмені. Їхньою характерною особливістю є чітка орієнтація зі сходу на захід, в бік степів Калмикії. В період весняних паводків до ільменів заходить волзька вода, а восени, навпаки, через нестачу опадів та інтенсивного випаровування відбувається зменшення площі водного дзеркала, а ільмені невеликих розмірів взагалі можуть пересихати. Через потепління, за останні 40 років загальна площа озер зменшилась на 28 %[1].
Російський науковець І. І. Плюснін, після дослідження дельти Волги 1938 року, виділив декілька типів ільменів[2]:
- висохлі ільмені або мокрі солончаки;
- висихаючі ільмені, які віддалені від Волги та затоплюються під час паводків;
- ільмені, які затоплюються лише при значних паводках;
- ланцюги ільменів, розділені між собою перемичками, і які мають недостатнє водопостачання;
- початкові ільмені або морські затоки.
Щодо солоності води, то чим ближче до Волги, тим вода в ільменях прісніша, а чим далі на захід, то вона стає солоною або ж ільмені взагалі від нестачі води перетворюються на солончаки. На сьогодні ільмені знаходяться під охороною, у зоні найбільшої концентрації створено Західний Ільменно-Бугровий район як водно-болотне угіддя, що охороняється Рамсарською конвенцією[3]. Тут же 1995 року створено Ільменно-бугровий заказник з метою збереження та відновлення унікальних природних комплексів[4].
Ільмені використовуються птахами для гніздування — лебеді, чаплі та інші водоплавні. У воді мешкає риба, особливо поширений короп та астраханська вобла[5].
- ↑ Русаков Г. В., Мошонкин Н. Н. Современное состояние и проблемы охраны западного ильменно-бугрового района дельты Волги// Тез. докл. Междунар. конф." Каспий — настоящее и будущее". — Астрахань, 1995. С. 118—120.
- ↑ Плюснин И. И. Почвы Волго-Ахтубинской поймы. Сталинград, 1938.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 25 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Росія заповідна. Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 25 серпня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 25 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2013-10-02 у Wayback Machine.]
- Дельта Волги [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Исследование водно-солевого режима и рыбохозяйственной ценности западных подстепныхильменей [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Геологический словарь: в 2-х томах. — М.: Недра. Под редакцией К. Н. Паффенгольца и др.. 1978. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Словник місцевої мови