Ільїн Іван Кіндратович
Ільїн Іван Кіндратович Ильин Иван Кондратьевич | |||
| |||
---|---|---|---|
1741 — 1741 | |||
Попередник: | Тютчев Андрій Тимофійович (? - 1760) | ||
Спадкоємець: | Денисов Яків | ||
| |||
1743 — 1747 | |||
| |||
1743 — 1747 | |||
Попередник: | Барятинський Андрій Трохимович | ||
Спадкоємець: | не призначався | ||
Народження: | 1688 | ||
Смерть: |
6 лютого 1747 Глухів | ||
Національність: | росіянин | ||
Країна: | Російська імперія | ||
Батько: | Ільїн Кіндрат Петрович (бл. 1650 — ?) | ||
Шлюб: | Ільїна Феодосія Семенівна | ||
Діти: | Микола (1736-?) | ||
Військова служба | |||
Звання: | бригадир, полковник |
Ільїн Іван Кіндратович (1688 — 6 лютого 1747, Глухів) — член Генеральної військової канцелярії (з 5 травня 1741 по 1741 рр.), член Генерального військового суду (1743—1747 рр.), член («от великороссийских») тимчасового Правління гетьманського уряду (з 1741 по 6 лютого 1747 рр.)
Його батько був міським городовим дворянином[1].
І.Ільїн почав службу в 1708 році в Астраханському драгунському полку. В 1731 році був переведений капітан-поручиком в лейб-гвардії Ізмайловський полк, а потім до Ризького драгунського полку, в якому 20 грудня 1738 отримав звання полковника.
В 1741 році починається діяльність І.Ільїн в Глухові. В день призначення до складу Генеральної військової канцелярії 4 травня 1741 року отримує чин бригадира[2]
В 1743 році вводиться до складу Генерального військового суду. Потім, паралельно, його призначають членом («от великороссийских») Правління гетьманського уряду[3].
Зокрема, у 1745 році він досліджує справу за скаргою козаків на чернігівського полковника Павла Полуботка і його сина бунчукового товариша Андрія «у залученні козаків до себе в підданство і в заволодінні їх ґрунтами». Як виявилось, козаки чинили тиск на членів Генерального військового суду та давали їм хабарі.
Зокрема, бригадир І.Ільїн узяв 2 куфи «горілки», цінністю на 20 рублів, яку козаки принесли Ільїну «в хороми, де то вино було прийнято» слугою бригадира, за його наказом. Сенат в своєму рішенні у 1747 році постановив стягнути з Ільїна штраф у подвійному розмірі вартості хабара, тобто 40 рублів. Але через смерть виновного, штраф мали відшкодовувати його нащадки — дружина Феодосія Семенівна та 7-річний син Микола.
І.Ільїн помер в Глухові 6 лютого 1747 року.
Його дружина просила у Військовий канцелярії «конвою» для перевезення тіла чоловіка в село Пониззя (нині Московської області. Крім цього маєтку, у Ільїна були маєтки в Єлецькому та Єпіфанському повітах, а всього за ним значилося близько 280 душ кріпаків.
- ↑ Валерий Федорченко Дворянские роды, прославившие Отечество: энциклопедия дворянских родов
- ↑ http://www.rusgeneral.ru/general_i1.html Генералитет российской императорской армии и флота [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. –. Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 290.
- Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства: в 3-х частях 1903 год
- Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства