Імдевімаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імдевімаб
Систематична назва (IUPAC)
людські IgG1 моноклональні антитіла до білків шиповидних відростків оболонки вірусу SARS-CoV-2
Ідентифікатори
Номер CAS 2415933-40-1
Код ATC ?
PubChem ?
Хімічні дані
Формула ?
Мол. маса 144,14 кДа[1]
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду ?
Виділення НД
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?(AU) ?(США)

Лег. статус

? (US)

Шляхи введення внутрішньовенно

Імдевімаб (англ. Imdevimab) — людське моноклональне антитіло, яке застосовується у фіксованій комбінації з іншим моноклональним антитілом касиривімабом, та розроблене американською біотехнологічною компанією «Regeneron Pharmaceuticals», яке в листопаді 2020 року отримало схвалення від FDA на екстрене використання для лікування COVID-19 легкого та середнього ступеня тяжкості у хворих, які мають високий ризик розвитку важкої форми COVID-19. Цей комбінований препарат не показаний до застосування хворим, госпіталізованим у зв'язку з COVID-19 або потребують кисневої терапії у зв'язку з COVID-19.[2]

Механізм дії імдевімабу полягає у зв'язуванні з однією з ділянок білка шиповидних відростків оболонки вірусу SARS-CoV-2, що спричинює блокування прикріплення вірусу до мембрани клітини, що унеможливлює потрапляння SARS-CoV-2 в клітини людини. Імдевімаб застосовується шляхом внутрішньовенної інфузії разом з касиривімабом. Діючою речовиною препарату є імуноглобулін G 1 лямбда-типу, який отримують з рекомбінантних клітин яєчника китайських хом'ячків.[1]

Клінічні дані, на основі яких надано дозвіл на екстрене використання касиривімабу/імдевімабу, базуються на рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому клінічному дослідженні на 799 дорослих хворих, не госпіталізованих з приводу COVID-19, від легкого до середнього ступеня тяжкості. З цих учасників 266 отримали одну внутрішньовенну інфузію 2400 мг касиривімабу та імдевімабу (по 1200 мг кожного), 267 отримали 8000 мг касиривімабу та імдевімабу (по 4000 мг кожного), а 266 отримали плацебо протягом трьох днів після отримання позитивного результату тестування на SARS-CoV-2.[3]

Заздалегідь визначеною первинною кінцевою точкою для досягнення результатів дослідження була середньозважена зміна вірусного навантаження від вихідного рівня. Зниження вірусного навантаження на сьомий день дослідження в учасників, які отримували касиривімаб/імдевімаб, було більшим, ніж в учасників, які отримували плацебо. Проте найважливіші докази того, що сумісне застосування касиривімабу та імдевімабу можуть бути ефективними, є досягнення заздалегідь визначеної вторинної кінцевої точки, яка полягає у зменшенні звернень за медичною допомогою, пов'язаних з COVID-19, зокрема госпіталізацій та звернень до закладів невідкладної допомоги протягом 28 днів після проведення курсу лікування. Для учасників з високим ризиком розвитку важкої форми хвороби госпіталізація та звернення до закладу невідкладної допомоги відбувались у середньому в 3 % учасників, які отримували касиривімаб/імдевімаб, порівняно з 9 % серед групи плацебо. Вплив на вірусне навантаження, зменшення кількості госпіталізацій та звернень до закладів невідкладної допомоги були близькими у всіх учасників, які отримували будь-яку з двох доз касиривімабу/імдевімабу.[2]

Сумісне застосування двох моноклональних антитіл в одному препараті повинно запобігати виникненню резистентних мутацій вірусу.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]