Імперська друкарня
Імпе́рська друка́рня або Рейхсдрукерей (нім. Reichsdruckerei) була німецькою імперською установою в Берліні під керівництвом статс-секретаря нім. Reichspostamt, дос. «Імперського поштового відомства». Вона була створена 1 квітня 1879 року шляхом злиття нім. Königlich Preußische Staatsdruckerei, дос. «Прусської королівської державної друкарні», заснованої в 1852 році, та нім. Decker's Royal Secret Oberhof Buchdruckerei, дос. «Королівської головної поштової контори». Офіційною датою заснування Імперської державної друкарні вважається 6 липня 1879 року. Місцем розташування було обрано приміщення колишньої Прусської державної друкарні на вулиці нім. Oranienstraße, дос. «Оранієнштрассе» в районі Кройцберг[de], яке було розширено в 1879—1881 роках за проєктом архітектора Карла Буссе[de], який також став першим директором друкарні[1].
Імперська друкарня, як правило, обслуговувала безпосередні потреби Німецької імперії та її федеральних земель, але також працювала на замовлення місцевих органів влади, корпорацій і, в окремих випадках, на приватних осіб. Зокрема, 24 квітня 1918 року представники Міністерства фінансів УНР, директор Кредитної канцелярії Г. М. Супрун і директор департаменту Міністерства закордонних справ Іоганнес, підписали договір на виготовлення паперових грошей для Української Республіки[2].
Основною діяльністю друкарні було виробництво нім. Reichskassenschein, дос. «казначейських білетів», банкнот, облігацій, поштових марок, вексельних бланків та інших державних документів. Також друкарня відповідала за друк постанов в урядовому віснику[de] та офіційних документів, таких як розклад руху поїздів[de] і патентні специфікації.
Для приватних видавництв друкарня виробляла бібліофільські твори та репродукції графіки і живопису старих майстрів, які отримали назву «нім. Reichsdrucke» (переважно як гравюри на міді). Через оманливу схожість цих гравюр з оригіналами, для запобігання плутанині кожна з них позначалася як факсиміле за допомогою блінтового тиснення внизу праворуч та в центрі звороту.
Імперську друкарню очолював директор, а за технічні операції відповідали два інспектори.
Після 1949 року функції Імперської друкарні були передані Державній друкарні Федеративної Республіки Німеччина, яка у 1951 році була перейменована на Bundesdruckerei[de].
- 1879—1896: Карл Буссе
- 1896—1902: Ульріх Вендт
- (?) Крістіан Карл Якоб Ландбек
- 1926—1933: Франц Хельмбергер (режисер з 1919 р.)
- 1933–?: Ганс Гензель
- Бібліографія. Імперська друкарня // Німецька національна бібліотека
- Bundesministerium für das Post- und Fernmeldewesen (Hrsg.): Handwörterbuch des Postwesens. 2., völlig überarbeitete Auflage, Frankfurt am Main 1953; S. 612–614.
- Archiv für Post und Telegraphie: Herausgegeben im Auftrag des Reichspostministeriums. Verlag Postzeitungsamt, Berlin W, Jahrgang:
- 1873: S. 215 ff.
- 1881: S. 193 ff.
- 1896: S. 263 ff.
- 1897: S. 461 ff.
- 1906: S. 517 ff.
- Otto Felsing: Die Reichsdruckerei. In: Velhagen und Klasings Monatshefte, August 1891, Jg. 5, Band 2, Heft 12, S. 753—760.
- Die Reichsdruckerei in Berlin. Reichsdruckerei, Berlin 1885.
- Gustav Schubert: Die Reichsdruckerei in Berlin. In: Die Gartenlaube. Heft 26, 1881, S. 426–427 (Volltext [Wikisource]).
- Ковалинський В. В. Київські мініатюри. — Книга п'ята. — Київ : Купола, 2006. — 464 с. — ISBN 966-8679-04-0.
- Reichsdruckerei, Berlin. In: Architekturmuseum TU Berlin. Abgerufen am 4. August 2020.
- ↑ C. Busse: Die Reichsdruckerei in Berlin. In: Zeitschrift für Bauwesen. Nr. 7, 1889, Sp. 313—316 (zlb.de — Atlas: Tafeln 38–40).
- ↑ Ковалинський, 2006, с. 325—328.