Перейти до вмісту

Імітатор (фільм, 1990)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Імітатор
Жанркінокомедія
РежисерОлег Фіалко
СценаристМамін Юрій Борисович[1]
У головних
ролях
Скляр Ігор Борисович, Лапіна Наталія Азаріївнаd, Олексій Жарков, Людмила Гурченко[1], Ірина Азер[1] і Богдан Бенюк[1]
КінокомпаніяКіностудія ім. О. Довженка
Тривалість96 хв
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1990
IMDbID 0136263

«Іміта́тор» (рос. «Имитатор») — український радянський художній фільм 1990 року, який зняв режисер Олег Фіалко на кіностудії імені Олександра Довженка. Фільм знято в жанрі сатиричної кінокомедії.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Молодий чоловік Ігор Луценко (Ігор Скляр) вміє добре імітувати голоси. Користуючись цією здатністю, він телефоном видає себе за інших людей. Спочатку він допомагає чиновнику Льву Козаку, який обіцяв Ігорю, що той стане артистом. Потім він використовує дар уже у власних інтересах, сприяючи своєму бізнесу. Між Луценком і Козаком виникає конфлікт, який переростає у відкриту ворожнечу. Козак, використовуючи зв'язки, запроторює Луценка в психіатричну лікарню, а Ігор, застосувавши свій творчий хист і викликавши неймовірні та масштабні події, робить зі свого ворога справжнього божевільного…

У ролях

[ред. | ред. код]

Творча група

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Фільм був знятий за рік до розпаду СРСР, однак в ньому широко використовується українська національна символіка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г ČSFD — 2001.

Посилання

[ред. | ред. код]