Перейти до вмісту

Інагакі Хіросі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хіросі Інагакі
яп. 稲垣 浩 Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження30 грудня 1905(1905-12-30)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняТокіо[d], Японія
Дата смерті21 травня 1980(1980-05-21)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (74 роки)
Місце смертіТокіо[d], Токіо, Японія
Похованняцвинтар Янакаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Японська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, сценарист, продюсер, актор
Роки активності1923—1969
Жанрдзідайгекі, екшн, пригоди
IMDbID 0408348 Редагувати інформацію у Вікіданих
Хіросі Інагакі у Вікісховищі

Хіро́сі Інага́кі (яп. 稲垣 浩 Інагакі Хіросі?, 30 грудня 1905, Токіо, Японія — 21 травня 1980, там же)  — японський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер та актор. Лауреат премії «Оскар» 1956 року Американської кіноакадемії за фільм «Самурай: Шлях воїна», як найкращий фільм іноземною мовою.

Біографія

[ред. | ред. код]

Хіросі Інагакі народився 30 грудня 1905 року в Токіо, Японія, у сім'ї актора театру сімпа (яп. 新派). У дитинстві знімався в німих фільмах кінокомпанії «Nikkatsu»[3]. Був учнем режисера Дайсуке Іто в кінокомпанії «Toho». Як режисер Інагакі почав працювати наприкінці 1920-х років в кінокомпанії «Shochiku». Серед перших його фільмів — «Хроніка спокійного миру» (1928), «Ілюстрована історія чоловіка, що володіє воєнним мистецтвом» (1929), «Материнське око» (1931).

Спільно з режисерами Дайсуке Іто та Мансаку Ітамі Хіросі Інагакі сприяв поновленню жанру історичного фільму «дзідайгекі», вніс у нього проблеми сучасності, гуманізму, створив живі людські характери.[4] Повернувшись в «Nikkatsu», він брав участь в групі молодих кінорежисерів Нарітакі разом з Садао Яманакою і Фудзі Яхіро, спільно з якими писав сценарії під псевдонімом Кімпаті Кадзівара[5]. Як і інші учасники групи, Інагакі був відомий своїми живими фільмами в жанрі тямбара[6].

Фільми Інагакі «Трилогія Міямото Мусасі» («Самурай: Шлях воїна», 1954, «Самурай 2: Дуель біля храму», 1955 та «Самурай 3: Двобій на острові», 1956), «Життя Мухомацу» (1943, за твором Сюнсаку Івасіти), дія яких відноситься до епохи Мейдзі, вважаються найкращими історичними фільмами в Японії[4]. У них Інагакі розвінчує соціальне зло, відтворює правдиву, насичену реалістичними деталями атмосферу минулих епох. У 1956 році фільм Інагакі «Самурай: Шлях воїна» здобув премію «Оскар» Американської кіноакадемії в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Наприкінці 1940-х років Хіросі Інагакі звернувся до сучасності, поставивши фільми «Діти, що взялися за руки» (1948) та «Забуті діти» (1949), присвячені життю неповноцінних дітей. У 1950-х роках Інагакі поставив історичні фільми-трилогію: «Сасакі Кодзіро» (1951), «Самурай» (1955) та «Життя Мухомацу» (1958; в радянському прокаті — «Людина-рикша»), який був удостоєний премії «Золотий лев» 19-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.

Загалом Хіросі Інагакі, як режисер поставив 109 кінофільмів, та написав сценарії до 67 стрічок.[7]

Хіросі Інагікі помер 21 травня 1980 в Токіо у віці 74 років.[8]

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Режисер, сценарист, продюсер
Рік Назва українською Оригінальна назва (яп.) Режисер Сценарист Продюсер
1928 Хроніка спокійного миру 天下太平記 Так
1936 Подорож завдовжки в тисячу і одну ніч 股旅千一夜 Так
1941 Свято за морем 海を渡る祭礼 Так
1943 Життя Мухомацу 無法末の一生 Так
1944 Вогняні знаки Шанхаю 狼火は上海に揚る 春江遺恨 Так
1951 Корабель піратів Так
1952 Бродяги Сенгоку 戦国無頼 Так
1954 Самурай: Шлях воїна 宮本武蔵 Так Так
1955 Самурай 2: Дуель біля храму 続宮本武蔵 一乗寺の決闘 Так Так
Окрема поїздка 旅路 Так
1956 Самурай 3: Двобій на острові 決闘巌流島 Так Так
Буря 嵐 Так Так
1957 Повість про клан Ягю Мистецтво ніндзя 柳生武芸帳 Так Так
1958 Життя Мухомацу 無法末の一生 Так Так
Ніндзіцу. Секретні свити клану Ягю 2 柳生武芸帳 双龍秘剣 Так Так
1959 Народження Японії 日本誕生 Так
Самурайська сага 或る剣豪の生涯 Так Так
1961 Повість про замок в Осаці 大阪城物語 Так Так
1962 47 ронінів 忠臣蔵 花の巻 雪の巻 Так
1968 Знамена самураїв 風林火山 Так Так
1969 Сінсенгумі 新選組 Так
1970 Засідка в ущелині смерті 待ち伏せ Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Хірокі Інагакі[9]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Майніті»
1950 Спеціальна нагорода Ті, хто забув Перемога
Премія «Оскар»
1956 Найкращий фільм іноземною мовою Самурай: Шлях воїна Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1957 Золотий ведмідь Буря Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1958 Золотий лев Мухомацу, людина-рикша Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  3. ↑ Inagaki Hiroshi. Nihon jinmei daijiten+Plus. Kōdahsha. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 20 листопада 2017.
  4. ↑ а б Кинословарь, т.1, 1966, с. 597.
  5. ↑ Hiroshi Inagaki Retrospective at his Centenary. National Film Center. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 20 листопада 2017. [Архівовано 2012-10-28 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Ретроспектива. До століття Хіросі Інагакі [Архівовано 28 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (яп.)
  7. ↑ Хіросі Інагакі (稲垣浩) [Архівовано 19 січня 2008 у Wayback Machine.] (яп.)
  8. ↑ Хіросі Інагакі （1905—1980） [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Нагороди та номінації Інагакі Хіросі на сайті IMDb (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 597. — 85000 прим. (рос.)
  • Inagaki, Hiroshi (1978). Nihon eiga no wakaki hibi. Tokyo: Mainichi Shinbunsha.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інагакі_Хіросі&oldid=44049132