Індивідуальні та групові права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Групові права, також відомі як колективні права, - це права, які належать до групи вцілому, а не особисто її членам; на відмінну від них, індивідуальні права - це права, що належать окремим лицям; навіть якщо права розподілені по групах, як зачасту права і надаються, вони залишаються індивідуальними правами, коли право закріплюються за окремими членами групи. Історично групові права використовувались як для притиснення індивідуальних прав, так і для допомоги їм. На сьогодні вищевказана концепція права залишається суперечливою.[1][2][3]

Філософія

[ред. | ред. код]

Згідно з політичними поглядами класичного лібералізму і декотрої горстки правих лібертаріанців, роль держави криється у виключному захисті й забезпечені права, а також дотримання справедливого захисту в випадку його порушення. Ліберальні уряди, що поважають індивідуальні права, часто передбачають системний контроль, який має на меті захист тих самих прав, приміром, через систему належної правової процедури в карному правосудді. Певні колективні права, наприклад, декларація про "самовизначення народів", закріплене у Главі I Статті I Статуту ООН, дозволяють установі відстоювати ці індивідуальні права. Якщо люди неспроможні визначити своє колективне майбутнє, вони, безумовно, неспроможні утвердити чи забезпечити свої індивідуальні права, майбутнє і свободи. Критики припускають, що ці поняття обов'язково пов'язані, відкидаючи твердження, що вони у взаємозаперечних відносинах.[4]

Адам Сміт в 1776 році у своїй книзі "Дослідження природи та причин багатства народів" описує право кожного наступного покоління, як групи, колективно, на землю і все, чим володіє земля. У Декларації незалежності США йдеться про кілька групових, або колективних, права народу, а також штатів, наприклад, про право народу: "Кожного разу, коли будь-яка форма правління стає руйнівною для цих цілей, право народу - змінити або скасувати її" і право штатів: "... як вільні та незалежні держави, вони мають повну владу вести війну, укладати мир, укладати спілки, встановлювати торгівлю та здійснювати всі інші дії та вчинки, які незалежні держави можуть здійснювати по праву".[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jones, Peter (2010). "Cultures, group rights, and group-differentiated rights". In Maria Dimova-Cookson; Peter M. R. Stirk (eds.). Multiculturalism and Moral Conflict. Routledge Innovations in Political Theory. Vol. 35. New York: Routledge. pp. 38–57. ISBN 978-0-415-46615-8.
  2. Jones, Peter (2016). Zalta, Edward N. (ред.). Group Rights. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Summer 2016). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
  3. Bisaz, Corsin (2012). The Concept of Group Rights in International Law. Groups as Contested Right-Holders, Subjects and Legal Persons. The Raoul Wallenberg Institute of Human Rights Library. Vol. 41. Leiden/Boston: Martinus Nijhoff. ISBN 978-9004-22870-2.
  4. Jones, Peter (22 вересня 2008). Group Rights. Процитовано 2 серпня 2022.
  5. Stewart, Dugald (1811). The Works of Adam Smith. Vol. 3. London.