Індійсько-китайські відносини
| Індійсько-китайські відносини | |
|---|---|
 | |
 Індія |
 КНР |
.jpg)
Індійсько-китайські відносини (англ. China–India relations, гінді भारत-चीन संबंध, кит.: 印中關係) — історичні та поточні двосторонні відносини між Індією та Китаєм.
Протягом тисячоліть письмової історії обидві країни підтримували мирні відносини, але гармонія їхніх взаємин похитнулася в новітні часи — після перемоги 1949 року Комуністичної партії Китаю у громадянській війні в Китаї і особливо після китайської анексії Тибету.
Обидві держави прагнуть до економічної співпраці одна з одною, а основною перепоною на цьому шляху постають часті прикордонні суперечки (китайсько-індійська територіальна суперечка 1967 року тощо) та економічний націоналізм в цих двох країнах.
Кордон між Китайською Народною Республікою та Республікою Індія через Аруначал-Прадеш/Південний Тибет відображає фактичну належність без пунктирної лінії на позначення претензій.
Китай та Індія — дві найбільші регіональні держави в Азії та дві найбільш густонаселені країни, що також належать до числа великих економік світу з найшвидшим ростом. Ці дві держави розділяють Гімалаї, а їхній нинішній спільний кордон переривають Непал і Бутан, виступаючи фактично буферними державами. На частини спірної області Кашмір, на яку заявляє свої права Індія (Джамму і Кашмір та Ладакх), претендують і поширюють свою владу або Пакистан (Азад Кашмір і Гілгіт-Балтистан), або КНР (Аксай Чин). Уряд Пакистану на своїх картах показує район Аксай Чин як здебільшого територію Китаю і позначає тамтешню межу як «невизначений кордон», тоді як Індія дотримується погляду, що Аксай Чин незаконно окупований КНР. Китай та Індія також сперечаються за більшу частину Аруначал-Прадешу.
На політику Китаю відносно Індії наклало відбиток не тільки посилення суперництва зі Сполученими Штатами, а й реальні структурні проблеми в індійсько-китайських відносинах, які загострили розбіжності. Вони здебільшого породжені спробами Китаю тримати Індію на відстані витягнутої руки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Існують чіткі відмінності в тому, якого регіональному порядку в Азії бажають ці дві країни: Індія прагне багатополярного порядку, одним із головних полюсів якого була б вона, тоді як Китай прагне єдиного полюса, не розглядаючи Індію як полюс узагалі[1].
Культурні й економічні відносини між Китаєм та Індією беруть початок у стародавні часи. Шовковий шлях не тільки служив основним торговим шляхом між Індією та Китаєм, а й сприяв поширенню буддизму з Індії на Східну Азію[2]. Упродовж ХІХ століття Китай включився у дедалі жвавішу торгівлю опіумом з Ост-Індською компанією, яка експортувала опіум, вирощений в Індії[3][4]. Під час Другої світової війни як Британська Індія, так і Республіка Китай відіграли вирішальну роль у зупинці просування імперіалістичної Японії[5]. Після того як Індія стала незалежною в 1947 році, вона встановила відносини з Республікою Китай. Сучасні китайсько-індійські дипломатичні відносини почалися в 1950 році, коли Індія була однією з перших некомуністичних країн, які припинили офіційні відносини з Республікою Китай і визнала КНР законною владою як материкового Китаю, так і Тайваню.
Зростання дипломатичного та економічного впливу підвищило значення їхніх двосторонніх відносин. З 2008 по 2021 рік найбільшим торговельним партнером Індії був Китай. Ці дві країни також розширили свої стратегічні та військові відносини[6][7][8][9]. Однак конфлікт інтересів призводить до ворожнечі. Індія має великий торговельний дефіцит, який надає перевагу Китаю. Дві країни не змогли розв'язати свій прикордонний спір, і індійські ЗМІ неодноразово повідомляли про китайські військові проникнення на територію Індії[10]. Таким чином, відносини між сучасним Китаєм та Індією характеризуються прикордонними суперечками, що вилилися в три збройні конфлікти: індійсько-китайську війну 1962 року, прикордонні зіткнення у Нату Ла і Чо Ла 1967 року та протистояння в Сумдоронг-Чу 1987 року[11]. Проте з кінця 1980-х років обидві країни успішно перебудували дипломатичні та економічні зв'язки. Та з 2013 року прикордонні спори знову посідають центральне місце у взаєминах двох країн. На початку 2018 року обидві армії вступили в протистояння на плато Доклам уздовж спірного бутано-китайського кордону[12]. З літа 2020 року загострилися збройні протистояння та сутички в багатьох місцях уздовж усього китайсько-індійського кордону. У долині річки Галван відбулося серйозне зіткнення, в результаті якого загинуло 20 індійських і багато китайських вояків[13]. Обидві держави стабільно створювали вздовж прикордонних районів військову інфраструктуру, у тому числі під час китайсько-індійських перестрілок 2020 року[10][14]. Крім того, Індія продовжує насторожено ставитися до міцних стратегічних двосторонніх відносин Китаю з Пакистаном[15] і фінансування Китаєм сепаратистських груп у Північно-Східній Індії,[16] тоді як Китай висловив занепокоєння щодо індійської військової та економічної діяльності у спірному Південно-Китайському морі,[17] а також надання прихистку антикитайським діячам із числа тибетських вигнанців[18][19]. Нині регіон Південної Азії — головне місце загострення суперництва на рівні великих держав між Китаєм та Індією[20].
- Міжнародні відносини Індії
- Міжнародні відносини Китаю
- Бутансько-індійські відносини
- Міжнародні відносини між Бутаном і Китайською Народною Республікою
- БРІКС
- Долина Шаксгама
- ↑ Analysing China's threat perception of India-United States relations. Firstpost (англ.). 8 квітня 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ Backus, Maria (September 2002). Ancient China. Lorenz Educational Press, 2002. ISBN 978-0-7877-0557-2.
- ↑ Janin, Hunt (January 1999). The India-japan opium trade in the two century. McFarland, 1999. ISBN 978-0-7864-0715-6.
- ↑ Tansen Sen (January 2003). Buddhism, Diplomacy, and Trade: The Realignment of Sino-Indian Relations, 600-1400. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-2593-5.
- ↑ Williams, Barbara (2005). World War Two. Twenty-First Century Books, 2004. ISBN 978-0-8225-0138-1.
- ↑ Lancaster, John (12 квітня 2005). India, China Hoping to 'Reshape the World Order' Together. The Washington Post. Архів оригіналу за 9 лютого 2011.
- ↑ Why Indo-China ties will be more favourable than Sino-Pak. Theworldreporter.com. 7 липня 2010. Архів оригіналу за 19 жовтня 2010.
- ↑ India-China trade surpasses target [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.], The Hindu, 2 January 2010.
- ↑ US Becomes India's Biggest Trading Partner, Surpasses China. NDTV. Процитовано 29 травня 2022.
- ↑ а б Jeff M. Smith today's Wall Street Journal Asia (24 червня 2009). The China-India Border Brawl. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 16 травня 2016.
- ↑ [1][недоступне посилання з 01.09.2017]
- ↑ Joshi, Manoj (2017), Doklam: To start at the very beginning, Observer Research Foundation, архів оригіналу за 20 грудня 2017, процитовано 7 лютого 2018
- ↑ Galwan Valley: China and India clash on freezing and inhospitable battlefield. BBC News. 17 червня 2020.
- ↑ AK Antony admits China incursion [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.], DNA, 28 September 2011.
- ↑ China-Pakistan military links upset India. Financial Times. 27 листопада 2009. Процитовано 16 травня 2016.
- ↑ Lintner, Bertil (30 жовтня 2020). Behind China's threat to support insurgency in India. Asia Times. Процитовано 31 жовтня 2020.
- ↑ China warns India on South China Sea exploration projects [Архівовано 24 вересня 2011 у Wayback Machine.], The Hindu, 15 September 2011.
- ↑ Aamir Peerzada (16 жовтня 2020). The Tibetans serving in 'secretive' Indian force. BBC News (брит.). Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Geeta Mohan [фінською] (1 січня 2022). China protests Indian MPs' attending Tibetan reception, Tibet govt-in-exile fires back. India Today (англ.).
- ↑ Major Power Rivalry in South Asia. Council on Foreign Relations (англ.). Процитовано 24 квітня 2023.