Очікує на перевірку

Інес Педроза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інес Педроза
Народилася15 серпня 1962(1962-08-15) (62 роки)
Коїмбра, Португалія
Країна Португалія
Діяльністьжурналістка, письменниця, дитяча письменниця
Alma materНовий університет Лісабона
Знання мовпортугальська[1]
Сайтinespedrosa.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Педроса.

Іне́с Педро́за (порт. Inês Pedrosa; *15 серпня 1962(19620815), Коїмбра, Се-Нова)[2] — португальська журналістка, романістка, авторка оповідань, дитяча письменниця та драматургиня[3][4].

Була директоркою культурного центру Будинок Фернандо Пессоа (Casa Fernando Pessoa), Лісабон[5].

Творчість

[ред. | ред. код]
Бібліографія
  • Mais Ninguém Tem (1991, коротке оповідання для дітей) [3]
  • A Instrução dos Amantes (1992, роман)
  • Nas Tuas Mãos (1997, роман)
  • Fazes-me Falta (pt) (2002)[4]
  • Fica Comigo Esta Noite (pt) (2003)
  • 12 Mulheres e 1 Cadela (2005, п'єса
  • A Eternidade e o Desejo (2005, роман)
  • Os Íntimos (2010, роман)
  • Dentro de Ti Ver o Mar (2012, роман)
  • Desamparo (2015, роман)
  • Desnorte (2016, новели)

Твори авторки перекладені й надруковані також у Бразилії, Хорватії, Україні, Німеччині, Італії та Іспанії.

Українською мовою оповідання Інес Педрози «У твоїх руках. Щоденник Дженні» було опубліковано в журналі «Всесвіт» № 3-4 за 2001 рік (переклад Віктора Шовкуна).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Премія одкровення від Clube de Jornalistas (1985) [3]
  • Премія з журналістики часопису Mulheres (1985)
  • Премія Сампайю Бруно від Clube de Jornalistas do Porto (1992)
  • Prémio Máxima de Literatura за Nas Tuas Mãos
  • Prémio Máxima de Literatura за Os Íntimos

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ CONOR.Sl
  2. ↑ CURRICULUM DE INÊS PEDROSA (PDF). www.inespedrosa.com (Portuguese) . Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  3. ↑ а б в Inês Pedrosa. area.dgidc.min-edu.pt (Portuguese) . Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  4. ↑ а б Inês Pedrosa. cvc.instituto-camoes.pt (Portuguese) . Instituto Camões. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  5. ↑ Inês Pedrosa demite-se da Casa Fernando Pessoa. www.jn.pt (Portuguese) . 25 квітня 2014. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 7 лютого 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Офіційний сайт (порт.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інес_Педроза&oldid=35806975