Інкігур
| Інкігур | |
|---|---|
| ескім. Сісанік | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Чукотський автономний округ |
| Акваторії, що омивають | Північний Льодовитий океан, Чукотське море |
| Координати | 66°44′35″ пн. ш. 171°20′22″ зх. д. / 66.74306° пн. ш. 171.33944° зх. д. |
  Інкігур | |
 | |
66°44′35″ пн. ш. 171°20′22″ зх. д. / 66.74306° пн. ш. 171.33944° зх. д.
Інкігур (Сешан) — скелястий мис на узбережжі Чукотського моря в межах Чукотського району Чукотського автономного округу.
Розташований на півострові Дауркіна, у 25 км північно-західніше гирла річки Чегитун. Мис Інкігур являє собою високі скелі, що обриваються прямовисно і нагромадження каменів. Ця скеляста стіна декілька кілометрів майже нерозривно прокладається від мису далі на схід[1].
Виникнення топоніма точно не встановлено, однак існує версія, згідно з якою назва походить від сильно спотвор. чук. йынрыйыр — «мис»[2].
На скелях мису гніздяться кайри, а також невеличкі колонії берингійського баклана, великих чайок, мартина, тихоокеанського чистуна, іпатки та топорика[3]. На узбережжі біля мису фіксувалися лежбища моржів[4].
Поблизу мису знаходиться давньоберінгоморське поселення ескімосів Сешан, яке датовано II століттям до нашої ери[5].
- ↑ Седов Р. В. Туристские маршруты по Магаданской области. — Магадан : Магаданское книжное издательство, 1979.
- ↑ Бурыкин А. А. Походы Михаила Стадухина и открытие Камчатки (рос.). Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 6 вересня 2013. [Архівовано 2015-04-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Водно-болотные угодья России, том 4. www.fesk.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019. (сост. А. В. Андреев). — М.: Wetlands International, 2001. — 296 с ISBN 90-5882-986-3
- ↑ Моржи на лежбище Мыс Инкигур (рос.).
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=dead(довідка) - ↑ Гусев С. В. Этноархеологический подход к изучению жилищных комплексов древне - и неоэскимосских культур Чукотки // Вестник КРАУНЦ. — 2005. — Вип. 2.