Інститут Руссо
Інститут Руссо (також відомий як Інститут Жана-Жака Руссо або Академія Женеви; фр. Académie De Genève або Institut Jean-Jacques Rousseau) — приватна школа в Женеві, Швейцарія . Він вважається першим інститутом наук про освіту, заснованим у Європі, коли він відкрився та здобув міжнародний вплив як засновник наукового підходу до явищ освіти.[1] Він став частиною Женевського університету (факультет психології та педагогічна школа).
Історія[ред. | ред. код]
У 1912 році Едуард Клапаред (1873—1940) створив інститут для перетворення теорії освіти на науку. Ця нова інституція отримала ім'я Жан-Жака Руссо, якому Клапаред приписував «коперніканську зміну» постановки дитини, а не вчителя, у центр навчального процесу (пор. поняття Томаса Куна про зміну парадигми).
Засновник Інституту призначив директором П'єра Бове (1878—1965), якого він вважав як філософом, так і науковцем. Між 1921 і 1925 роками Жан Піаже (1896—1980) перебрав кермо управління, незабаром принісши женевській експериментальній психології її далекосяжну славу. За словами Піаже, після прибуття в Інститут він прийшов, щоб організувати своє дослідження таким чином, щоб він «отримав об'єктивні та індуктивні знання про елементарні структури інтелекту» та використав їх для розробки психологічної та біологічної епістемології.[2] Проте, на жаль Піаже, його теоретична робота не була настільки успішною. Він був директором Інституту до своєї смерті в 1980 році.[3]
У своєму панегіричному слові на похоронах Клапареда Бове підкреслив глибоку прихильність свого друга до Женеви та широкий міжнародний вплив, швидко досягнутий інститутом, який він створив; коротше кажучи, його здатність бути водночас місцевою землею і великим світом.
Зв'язок з Міжнародним бюро освіти (IBE)[ред. | ред. код]
У 1925 році керівна рада Інституту Руссо проголосувала за створення Міжнародного бюро освіти (IBE), яке зараз є інститутом категорії 1 ЮНЕСКО. Керівна рада отримала грант у розмірі 5000 доларів від Фонду Рокфеллера на заснування IBE. Директор Інституту Руссо П'єр Бове став першим директором IBE, а члени правління Адольф Фер'єр та Елізабет Роттен були призначені його заступниками.[4]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Lawn, Martin (2008). An Atlantic Crossing?: The Work of the International Examination Inquiry, its Researchers, Methods and Influence. Symposium Books Ltd. с. 84. ISBN 9781873927267.
- ↑ Ash, Mitchell G.; Woodward, William R. (1989). Psychology in Twentieth-Century Thought and Society. Cambridge: Cambridge University Press. с. 283. ISBN 0521325234.
- ↑ Blocher, Donald (2000). The Evolution of Counseling Psychology. Berlin: Springer Publishing Company. с. 181. ISBN 0826113486.
- ↑ IBE (2015). IBE In Focus: 90 years of excellence in education (PDF). UNESCO. с. 22.