Інститут прав людини імені Людвіга Больцмана
| Інститут прав людини імені Людвіга Больцмана | |
| Дата створення / заснування | 1992[1] |
|---|---|
 | |
| Сфера роботи | права людини |
| Названо на честь | Ludwig Boltzmann Gesellschaftd |
| Менеджер/директор | Michael Lysander Fremuthd |
| Країна |
 Австрія |
| Адміністративна одиниця | Відень |
| Батьківська організація | Ludwig Boltzmann Gesellschaftd |
| Оператор | Ludwig Boltzmann Gesellschaftd |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт(нім.) | |
48°12′45″ пн. ш. 16°21′53″ сх. д. / 48.2125° пн. ш. 16.36483° сх. д.
Інститут прав людини імені Людвіга Больцмана (нім. Ludwig Boltzmann Institut für Menschenrechte, BIM) — це дослідницький інститут у Відні, який входить у склад австрійського товариства Людвіга Больцмана, який спеціалізується на правах людини.
Інститут був заснований у 1992 році Феліксом Ермакорою, Манфредом Новаком і Ганнесом Треттером, усі три професори права Віденського університету. Фелікс Ермакора († 1995) був його першим директором, а потім Манфред Новак і Ганнес Треттер як спільні наукові директори (2009—2019). З 2019 року науковим керівником є Майкл Лізандер Фремут. Фремут також займає посаду професора фундаментальних прав людини у Віденському університеті. Інститут розташований за адресою Freyung 6 у центрі міста Відень / Австрія. Співпрацює з Institut für Staats- und Verwaltungsrecht Віденського університету.
У 1993 році Інститут організував і координував діяльність понад 3000 делегатів неурядових організацій під час Всесвітньої конференції з прав людини.[2] У 2002 році Інститут отримав загальний мандат Європейської Комісії для виконання проектів Twinning.[3] З моменту заснування дослідницької платформи «Права людини в європейському контексті» у 2008 році Інститут координує дослідницьку платформу, яка об'єднує дослідників шести факультетів Віденського університету.[4]
Повсякденною роботою Інституту керує керуючий директор Патриція Муссі-Мейлер. В Інституті функціонують наступні наукові напрями:
- Людська гідність і громадська безпека
- Розвиток співробітництва та бізнесу
- Європейська політика сусідства та інтеграції
- Антидискримінація, різноманітність і притулок
- Права жінок, права дітей і торгівля людьми
- Освіта з прав людини
- Цифрові права
У 1995 році Інститут був нагороджений правозахисною нагородою «Bruno-Kreisky Preis für Verdienste um die Menschenrechte».[5] У 2007 році таку ж нагороду отримав колишній науковий співдиректор Інституту Манфред Новак.[6]
У 1999 році Інститут став співредактором щорічника «Jahrbuch Menschenrechte» з прав людини.[7]
Між 1999 і 2007 роками Інститут опублікував власну серію досліджень у видавництві Verlag Österreich. З 2008 року Інститут видає разом із австрійським Neuer Wissenschaftlicher Verlag (NWV) серію досліджень «Studienreihe des Ludwig Boltzmann Instituts für Menschenrechte» (доступна на міжнародному рівні через видавництво Intersentia): (вибране)
- Універсальна кримінальна юрисдикція як механізм і частина глобальної боротьби за боротьбу з безкарністю, особливо щодо злочину тортур, Манфред Новак, Фіона Штайнерт і Ханнес Треттер (ред.), Відень 2012 (Studienreihe, том 23)
- Всесвітній суд з прав людини — Консолідований статут і коментар, Юлія Козма, Манфред Новак, Мартін Шейнін, Відень 2011 (Studienreihe, том 22)
- Надзвичайні видачі та захист прав людини, Відень, 2010 (Studienreihe, том 20)
Крім того, існує серія публікацій співробітників Інституту, яка доповнює цю серію досліджень.
- ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
- ↑ See «20 Jahre Ludwig Boltzmann Institut for Menschenrechte/20 Jahre engagierte Menschenrechtsforschung», BIM, Vienna 2012.
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2014. Процитовано 15 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Forschungszentrum Menschenrechte » Home. human-rights.univie.ac.at. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Bruno Kreisky Menschenrechtspreis. www.kreisky.org. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Bruno Kreisky Menschenrechtspreis. www.kreisky.org. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ jahrbuch-menschenrechte.at. www.jahrbuch-menschenrechte.at. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 4 червня 2019. [Архівовано 2019-05-02 у Wayback Machine.]
