Перейти до вмісту

Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Координати: 50°27′16.75″ пн. ш. 30°31′28.40″ сх. д. / 50.4546528° пн. ш. 30.5245556° сх. д. / 50.4546528; 30.5245556
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інститут української археографії і джерелознавства НАН України)
Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України
 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Приміщення інституту
Основні дані
Засновано 10 липня 1990 Редагувати інформацію у Вікіданих
Приналежність НАН України
Сфера археографія, джерелознавство
Контакт
Ключові особи Папакін Георгій Володимирович - директор, доктор історичних наук
Маврін Олександр Олександрович, заступник директора з наукової роботи, кандидат історичних наук
Розташування 50°27′16.75″ пн. ш. 30°31′28.40″ сх. д. / 50.4546528° пн. ш. 30.5245556° сх. д. / 50.4546528; 30.5245556
Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартира Київ Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ
Тип інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Материнська
організація
НАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінка Офіційний сайт
Мапа
Мапа

CMNS: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України — спеціалізована українська наукова установа в галузі археографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Історія закладу

[ред. | ред. код]

Установа під первісною назвою «Інститут української археографії АН України» виникла ще за часів Української РСР. Її створено відповідно до постанови Президії АН УРСР від 10 липня 1990 року на базі відновленої наприкінці 1987 року Археографічної комісії УРСР. Постановою Президії НАН України від 1 лютого 1995 року заклад отримав сучасну назву з наданням йому імені Михайла Грушевського.

Археографічна комісія та Інститут — наступники і продовжувачі діяльності Київської археографічної комісії (1843), Археографічної комісії НТШ (1895), Археографічної комісії Всеукраїнської академії наук (1919), Археографічної комісії Центрального Архівного управління (1929), інших наукових, навчальних, культурно-освітніх осередків XIX — початку XX століття.

Директором Інституту від часу заснування до 2013 року був член-кореспондент НАН України Павло Степанович Сохань.

Основні завдання

[ред. | ред. код]

Основними завданнями закладу стало:

  • виявлення, опрацювання та публікація документальних джерел вітчизняної історико-культурної спадщини,
  • координація та науково-методичне керівництво археографічною діяльністю інших наукових, освітніх, культурологічних установ в Україні,
  • розробка теоретико-методичних засад сучасної археографії та джерелознавства.

Структура

[ред. | ред. код]

Адміністративно інститут входить до складу Відділення історії, філософії та права секції суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України.

Структурний склад інституту[1]:

  • Наукові відділи:
  1. Відділ історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук
  2. Відділ джерел з історії України княжої та козацької доби
  3. Відділ джерел з історії України XIX — початку XX століття
  4. Відділ джерел з новітньої історії України
  5. Відділ пам'яток духовної культури
  6. Відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України

Видавнича діяльність

[ред. | ред. код]

Інститут видає збірники наукових праць:

Інститут є співзасновником серійних збірників:

Готує до друку:

У межах видавничих серій Інституту побачили світ численні окремі видання джерелознавчого спрямування.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сайт Інституту (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013. 

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]