Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2019) |
| Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1934 | |||
| Засновник | Капиця Петро Леонідович[1] | |||
| Країна |
 Росія | |||
| Тип | інститут Російської академії наукd і пам'ятка архітектури[d] | |||
| Штат працівників | 56 осіб | |||
| Материнська організація |
Physical Sciences Divisiond і Міністерство науки та вищої освіти РФd[2] | |||
| Дочірня(і) організація(ї) |
Academician P. L. Kapitsa's Memorial Museum Officed | |||
| Вебсторінка | kapitza.ras.ru | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
 Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН у Вікісховищі | ||||
Інститут фізичних проблем ім. П. Л. Капиці РАН — унікальний проєкт, заснований у 1934 році для перенесення досліджень П. Л. Капіци з Англії в СРСР. Від інших інститутів РАН відрізняється малим штатом — у перші роки роботи мав менше ніж 10 наукових співробітників, на початку XXI століття має близько 50 співробітників. При цьому внесок у світову науку співробітників ІФП важко переоцінити — в його стінах було проведено багато новаторських експериментів і відкриттів в галузі фізики низьких температур і фізики плазми (роботи з термоядерної реакції). Троє співробітників інституту були нагороджені Нобелівської премії з фізики: Петро Леонідович Капиця — за експериментальне дослідження надплинності гелію-II[3], Лев Давидович Ландау — за теоретичне дослідження надплинності гелію-II[4], Олексій Олексійович Абрикосов — за теоретичне пояснення властивостей надпровідників II роду[5]. ІФП є базовим інститутом МФТІ[6]. На території інституту розташовані редакції двох фізичних журналів («Журнал експериментальної і теоретичної фізики[ru]» і «Листи в Журнал експериментальної і теоретичної фізики[ru]»).
З моменту заснування до 1946 року тематикою інституту були дослідження в галузі фізики низьких температур, зокрема відкриття надплинності гелію-II (експерименти П. Л. Капиці[7], теоретичне обґрунтування — Л. Д. Ландау) і розробка високоефективної установки для виділення рідкого кисню з повітря — турбодетандера, яка має високе практичне значення.
У 1945 році інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.[8]
З 1946 по 1955 рік, під час опали П. Л. Капиці, в інституті проходили роботи з атомної фізики, зокрема чисельні розрахунки групою (на чолі — Л. Д. Ландау) «слойки», необхідні для водневої бомби, в яких СРСР випередив США, де такі розрахунки були здійснені до розвитку обчислювальної техніки. Невелика лабораторія, на дачі Капиці жартома називалася «хатою фізичних проблем»[9].
З 1955 року і до смерті П. Л. Капиці основною тематикою інституту стає фізика плазми, на території інституту будується «Фізична Лабораторія», в якій створюються установки для генерації «плазмового шнура» (демонтовані у 2004 році у зв'язку з капітальним ремонтом корпусу інституту).
У 2005 році інститутом була придбана найбільша в Росії машина розчинення постійного режиму роботи.
- акад. П. Л. Капицая (1934—1946, 1955—1984)
- акад. А. П. Александров (1946—1955)
- акад. А. С. Боровик-Романов[ru] (1984—1990)
- акад. О. Ф. Андрєєв (1990—2017)
- акад. В. В. Дмитрієв[ru] (з 2017)
- ↑ Гельтман Д. В. История неполучения заслуженной учёной степени: Документы о попытке присуждения Н.В. Тимофееву-Ресовскому учёной степени доктора биологических наук без защиты диссертации в 1957 г., The Story of Non-awarding of the Deserved Degree: Documents on the Attempt to Award a Doctor of Science Degree in Biology without Defense of a Thesis to N.V. Timofeyeff-Resovskii in 1957 // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 3. — С. 89–108. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11968
- ↑ Unified State Register of Legal Entities
- ↑ The Nobel Prize in Physics 1978. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ The Nobel Prize in Physics 1962. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ The Nobel Prize in Physics 2003. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Базова кафедра МФТІ «Фізика і техніка низьких температур» [Архівовано 8 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ Kapitza P (1938). Viscosity of liquid helium below the λ-point. Nature. 141: 74. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Інститут фізичних проблем ім. С. В. Вавілова Академії наук СРСР [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] // АРАН. Фонд 447.
- ↑ Перший канал. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 19 травня 2022.
- Офіційний сайт Інституту фізичних проблем [Архівовано 30 квітня 2011 у Wayback Machine.]