Інститут ядерних наук «Винча»
| Інститут ядерних наук «Винча» Институт за нуклеарне науке Винча | ||||
|---|---|---|---|---|
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1948 | |||
| Приналежність | державний науково-дослідний інститут | |||
| Країна |
 Сербія[1] | |||
| Адреса |
Белград Сербія | |||
| Тип | науково-дослідний інститут і видавець відкритого доступу[d][1] | |||
| Штат працівників | Помилка Lua у Модуль:Wikidata/number у рядку 55: attempt to compare number with nil. | |||
| Вебсторінка | www.vin.bg.ac.rs | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
Інститут ядерних наук «Винча» (серб. Институт за нуклеарне науке Винча, англ. Vinča Nuclear Institute) — науково-дослідний центр для реалізації ядерної програми Федеративної Народної Республіки Югославія (ФНРЮ), який був заснований у 1948 році. Сьогодні інститут виконує дослідження не тільки в галузі ядерних наук, а й в галузі фізики, хімії та біології. Винча[en] — це розміщений на околиці Белграда тель (пагорб) північнобалканської археологічної культури Винча епохи неоліту.
Адміністративно інститут приєднаний до Белградського університету. У ньому працює приблизно 800 осіб, з яких 383 є науковцями.
Створення Інституту ядерних наук «Винча» у 1948 році очолив професор фізико-хімік Павле Савич (1909—1994), який з 1945 року працював разом з радянським академіком Петром Леонідовичем Капицею. В 1955 році в СРСР був придбаний реактор на важкій воді РА, що був запущений у дію в грудні 1959 року. Він працював до 2002 року. Другий реактор РБ був спроектований югославськими вченими в 1957 році, а в 1958 почав роботу.
Програма ядерних досліджень закінчилася в 1968 році, а в 1984 реактори були вимкнені.
Сховище радіоактивних відходів інституту до 2009 року стало непридатним для використання. У 2010 році за рішенням Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) їх перевезли до Росії для подальшої переробки.
Інститут був спланований як науково-дослідний центр для вивчення найактуальніших проблем у галузі природничих наук: фізики, хімії та біології. З самого початку Павле Савич з усією своєю енергією, волею і самовідданістю контролював будівництво лабораторій для фізики, хімії та біології, які були розроблені також ним. Він оселився біля будівельного майданчика, на сусідній фермі, де спав у стодолі на соломі. Професор також координував закупівлю наукового обладнання, яке в значній мірі надходило з-за кордону як військові репарації[2].
У інституті Савич згуртував навколо себе наукову еліту тодішньої Югославії, це були молоді люди, які нещодавно завершили свої студії. Вони внесли свій розпізнаваний внесок на ранній стадії Атомного століття[en].
Незабаром до інституту прийшов Душан Каназир[sr] (1921—2009, Dušan Kanazir), який запровадив дослідження в галузі біологічних проблем, пов'язаних з впливом радіації. Павле Савич (у 1971—1981 роках) і Душан Каназир (у 1981—1994 роках) були президентами Сербської академії наук і мистецтв. Від початку своєї роботи до 1968 року інститут відповідав за проведення національної програми ядерних досліджень у Югославії.
Тепер Інститут ядерних наук «Винча» є багатопрофільним науково-дослідним інститутом, що охоплює численні науково-технічні дисципліни, а не тільки ті, які пов'язані з ядерною галуззю. У ньому створені науково-дослідні групи, орієнтовані на вирішення проблем на міждисциплінарній основі, у тому числі фахівці з різних галузей знань, щоб вони могли краще бачити природу проблеми і могли знайти необхідну відповідь.[2]
У інституті виходять всесвітньо відомі наукові журнали з високим коефіцієнтом впливовості: «Термотехника», «Nuclear Technology & Radiation Protection» і «Thermal Sciences».
15 жовтня 1958 року в одному з дослідницьких реакторів сталася аварія. Шість працівників отримали великі дози радіації; один помер незабаром після цього. Інші п'ять отримали першу в Європі трансплантацію кісткового мозку[3].
Відповідно до Статуту інституту «Вінча» Організаційними підрозділами Інституту є лабораторії і центри.[2]
- 010 Лабораторія фізики
- 011 Лабораторія ядерної фізики і фізики плазми
- 020 Лабораторія теоретичної фізики і фізики конденсованих середовищ
- 030 Лабораторія радіаційної хімії та фізики
- 040 Лабораторія з атомної фізики
- 050 Лабораторія з фізичної хімії
- 060 Лабораторія хімічної динаміки і безперервної освіти
- 070 Лабораторія радіоізотопів
- 080 Лабораторія радіобіології і молекулярної генетики
- 090 Лабораторія молекулярної біології і ендокринології
- 100 Лабораторія радіаційного захисту та охорони навколишнього середовища
- 140 Лабораторія теплотехніки та енергетики
- 160 Центр двигунів і транспортних засобів
- 170 Лабораторія матеріалів
- 180 Центр міждисциплінарних досліджень та інженерії
- 240 Зовнішня торгівля
- 280 — центр противибухового захисту
- БІРО (BIRO) — сертифікаційне бюро
- Ц. П. О. (C.P.O.) — центр безперервної освіти
- ↑ а б Directory of Open Access Journals — 2003.
- ↑ а б в Інституту ядерних наук «Винча». Історія [Архівовано 22 березня 2017 у Wayback Machine.] vin.bg.ac.rs (серб.) (англ.)
- ↑ Аварія на реакторі «Винча», 1958. 14.09.2005. Архів оригіналу за 27 січня 2011. Процитовано 2 січня 2011. (англ.)
- Інститут ядерних наук «Винча» [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (босн.)