Інститут ядерних проблем Білоруського державного університету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут ядерних проблем Білоруського державного університету

INP people. October 2012.
Основні дані
Засновано 1986
Абревіатура НДІ ЯП БДУ
Розташування Білорусь Білорусь: Мінськ
Країна  Білорусь
Адреса ул. Бобруйська 11, Мінськ, 220030, Білорусь
Тип науково-дослідний інститут
Штат працівників 117 осіб (2012)
Мапа
Мапа
CMNS: Інститут ядерних проблем Білоруського державного університету у Вікісховищі

Створення

[ред. | ред. код]

Науково-дослідна установа "Інститут ядерних проблем Білоруського державного університету (НДІ ЯП БДУ) було створено 1 вересня 1986 року на підставі постанови Уряду СРСР. Інституту передано будівлю, в якій раніше розташовувалися хімічний факультет, факультет журналістики БДУ а також керівництво Мінського Метробуду.

Перший директор і засновник інституту, нині почесний директор — Володимир Григорович Баришівський[ru][1], професор, заслужений діяч науки Республіки Білорусь, лауреат Державної премії Республіки Білорусь в галузі науки і техніки, кавалер Орденів Франциска Скорини та «Знак Пошани», автор двох відкриттів СРСР в галузі ядерної фізики (№ 224 від 1979 р. і № 360 від 1981 р.).

1 січня 2013 року директором інституту призначено доктора фізико-математичних наук Сергія Опанасовича Максименко[2].

Основні наукові напрямки НДІ ЯП БГУ

[ред. | ред. код]
  • дослідження в області ядерної фізики, фізики елементарних частинок, космомікрофізики та ядерної астрофізики;
  • дослідження екстремального стану речовини при надвисоких температурах і тисках і магнітної кумуляції енергії;
  • радіаційні та ядерно-фізичні технології з використанням радіоактивних джерел, прискорювачів і ядерних реакторів; нові методи вимірювань іонізуючих випромінювань.

Найважливіші досягнення вчених НДІ ЯП БГУ

[ред. | ред. код]
  1. Теоретичне передбачення і перше в світі експериментальне спостереження нового типу випромінювання — параметричного рентгенівського випромінювання (ПРВ), що виникає при рівномірному русі заряджених частинок через кристали[3][4].
  2. Виявлення ПРВ, що збуджується протонами високих енергій в кристалі, на прискорювачі ІФВЕ (Протвіно, Росія), а також виявлення багатохвильового режиму генерації ПРв від електронів на прискорювачі СІРІУС (Томський політехнічний університет)[5].
  3. Ідея та обґрунтування існування рентгенівського випромінювання, що збуджується при каналюровані релятивістських заряджених частинок (електронів, позитронів) в кристалах. Експериментально спостерігалося в багатьох фізичних центрах світу.
  4. Теоретичне передбачення і експериментальне виявлення (спільно з Інститутом фізики НАН Білорусі) явища осциляцій площини розпаду 3-γ анігіляції ортопозітронія в магнітному полі.
  5. Теоретичне і експериментальне виявлення невідомої раніше характеристики атома водню (мюонія) — квадрупольного моменту біля основного стану.
  6. Ідея та обґрунтування існування явища осциляцій і спінового дихроїзму і, як наслідок, існування тензорної поляризації у дейтонів (і інших частинок) великої енергії, що рухаються в неполяризованих речовинах; спіновий дихроїзм експериментально виявлений в спільних експериментах в Німеччині (COSY) і Росії (ОІЯД).
  7. Теоретичне передбачення явища обертання спіна часток високих енергій в вигнутих кристалах. Експериментально виявлено в Лабораторії ім. Фермі (США).
  8. Передбачений ефект магнітогальмівного утворення електрон-позитронних пар в кристалах, що спостерігався в CERN[6].
  9. Передбачено існування дихроїзму і подвійного променезаломленні кристалів в ТеВній області енергії фотонів.
  10. Передбачений ефект радіаційного охолодження електронів високих енергій в кристалах, виявлений в CERN[7].
  11. Створення нового класу генераторів електромагнітного випромінювання — об'ємних лазерів на вільних електронах.
  12. Існування передбаченого в НДІ ЯП БГУ ефекту багаторазового об'ємного відображення частинок високих енергій вигнутими площинами одного кристала експериментально підтверджено на прискорювачі CERN[8].
  13. Теоретичне обґрунтування існування неінваріантних щодо зміни знаку часу явищ обертання площини поляризації світла і подвійного променезаломлення в речовині, що знаходиться в електричному полі, а також CP-неінваріантних (Т-неінваріантних) ефект появи у атомів і ядер індукованого електричного моменту в магнітному полі (і поява індукованого магнітного моменту в електричному полі).
  14. Створення в Білорусії магнітокумулятивних генераторів потужних струмів і високих напруг на основі використання енергії вибуху, що відкрило дорогу для розвитку в країні цього найважливішого наукового і технологічного напрямку.
  15. Отримання нових обмежень на існування і протяжність додаткових вимірів простору на підставі досліджень поглинання первинними чорними дірами релятивістської плазми, що заповнювала Всесвіт на ранніх етапах його еволюції[9].
  16. Побудова теорії розсіювання електромагнітного випромінювання на вуглецевій нанотрубці (ВНТ) кінцевої довжини, вперше дозволила дати якісну і кількісну інтерпретацію експериментально спостережуваного в композитах, які містять ВНТ, піку поглинання в терагерцовій частотної області[10]. Експериментальний доказ існування локалізованого плазмонного резонансу в композиційних матеріалах з одностінними ВНТ[11]. Ефект має істотне прикладне значення для створення нових електромагнітних захисних матеріалів і нових медичних технологій.
  17. Створення нового надважкого сцинтиляційного матеріалу вольфрамату свинцю — PbWO4 (PWO), який був прийнятий як матеріал для створення електромагнітних калориметрів детекторів CMS та ALICE в CERN (Швейцарія) и PANDA (GSI, Німеччина)[12]. Використання цього калориметра колаборацією CMS, в яку входить НДІ ЯП БГУ, дозволило відкрити бозон Хіггса[13].
  18. Розвиток НВЧ-енергетики — розробка різних технологій застосування НВЧ-випромінювання в промисловості, сільському господарстві та екології.

Наукові школи

[ред. | ред. код]

У НДІ ЯП БГУ активно діє наукова школа в галузі ядерної фізики і фізики елементарних частинок: Ядерна оптика поляризованих середовищ. Засновник і керівник — професор В. Р. Баришівський.

Інтенсивно розвивається наукова школа в галузі Наноелектромагнетизму — нового наукового напрямку, що досліджує ефекти взаємодії електромагнітного та інших типів випромінювань з нанорозмірними об'єктами та наноструктурованими системами (засновники — д.ф.-м.н. С. О. Максименко і д.ф.-м.н. Р. Я. Слепян)[14].

Структура

[ред. | ред. код]

Організаційно НДІ ЯП БДУ складається з 12 лабораторій[15]:

  1. аналітичних досліджень
  2. радіофізичних досліджень
  3. потужнострумової електроніки
  4. теоретичної фізики і моделювання ядерних процесів
  5. експериментальної фізики високих енергій
  6. наноелектромагнетізма
  7. ядерної оптики і космомікрофізики
  8. ядерної спектрометрії і експертизи радіаційної безпеки
  9. фізики перспективних матеріалів
  10. фундаментальних взаємодій (Центр фізики частинок і високих енергій)
  11. електронних методів і засобів експерименту
  12. фізики частинок

Директор

[ред. | ред. код]

Директор НДІ ЯП БГУ Сергій Опанасович Максименко захистив у 1996 році дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за темою «Розподіл хвиль і хвильових пакетів у періодичних і диспергуючих середовищах»[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Барышевский Владимир Григорьевич [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.] Официальный сайт Института Ядерных Проблем БГУ(англ.)
  2. ↑ Максименко Сергей Афанасьевич [Архівовано 18 березня 2015 у Wayback Machine.] Официальный сайт ИЯП БГУ(англ.)
  3. ↑ Baryshevsky, Vladimir G. High-Energy Nuclear Optics of Polarized Particles. — ISBN 978-981-4324-83-0.
  4. ↑ Baryshevsky, Vladimir G., Feranchuk, Ilya D., Ulyanenkov, Alexander P. Parametric X-Ray Radiation in Crystals. — ISBN 9783540269052.
  5. ↑ Afanasenko V.P., Baryshevsky V.G., Zuevsky R.F., Lobko A.S., Moskatelnikov A.A., Nurushev S.B., Panov V.V., Potsilujko V.P., Rykalin V.V., Skorokhod S.V., Shvarkov D.S. Detection of proton parametric x-ray radiation in silicon. — Т. 170, № 4. — DOI:10.1016/0375-9601(92)90261-J.
  6. ↑ Барышевский В. Г., Тихомиров В. В. Радиационные процессы магнитотормозного типа в кристаллах и сопровождающие их поляризационные явления. — Т. 159, № 3. — DOI:10.3367/UFNr.0159.198911d.0529.
  7. ↑ Tikhomirov V.V. The position of the peak in the spectrum of 150 GeV electron energy losses in a thin Germanium crystal is proposed to be determined by radiation cooling. — Т. 125, № 8. — DOI:10.1016/0375-9601(87)90173-3.
  8. ↑ Tikhomirov V.V. Multiple Volume Reflection from Different Planes Inside One Bent Crystal. — Т. 655, № 5-6. — DOI:10.1016/j.physletb.2007.09.049.
  9. ↑ Tikhomirov V. V., Tselkov Yu. A. How particle collisions increase the rate of accretion from the cosmological background onto primordial black holes in braneworld cosmology.
  10. ↑ G. Ya. Slepyan, M. V. Shuba, S. A. Maksimenko, A. Lakhtakia, Theory of optical scattering by a chiral carbon nano-tubes, and their potential as optical nanoantennas
  11. ↑ M. V. Shuba, A. G. Paddubskaya, P. P. Kuzhir, G. Ya. Slepyan, S. A. Maksimenko, V. K. Ksenevich, P. Buka, D. Seliuta, I. Kasalynas, J. Macutkevic, G. Valusis, C. Thomsen, A. Lakhtakia, Experimental evidence of localized plasmon resonance in composite materials containing single-wall carbon nanotubes
  12. ↑ Baryshevsky V.G., Korzhik M.V., Moroz V.I., Pavlenko V.B., Lobko A.S., Fyodorov A.A., Kachanov V.A., Solovyanov V.L., Zadneprovsky B.I., Nefyodov V.A., Nefyodov P.V., Dorogovin B.A., Nagornaja L.L. Single crystals of tungsten compounds as promising materials for the total absorption detectors of the e.m. calorimeters
  13. ↑ Discovery of the Higgs Boson published in Physics Letter B [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (2012).
  14. ↑ S.A. Maksimenko and G.Ya. Slepyan, Nanoelectromagnetics of low-dimensional structures, in "The Handbook of Nanotechnology: Nanometer Structure Theory, Modeling, and Simulation, " Ed. by: A.Lakhtakia, SPIE Press, 2004, pp. 145—206.
  15. ↑ Научные подразделения [Архівовано 2 травня 2017 у Wayback Machine.] — НИИ ЯП БГУ
  16. ↑ Летапіс друку Беларусі. 1996. № 12 (снежань). Мінск, Нацыянальная кніжная палата Беларусі. С. 30.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_ядерних_проблем_Білоруського_державного_університету