Інсула
І́нсула (лат. Insula — буквально перекладається як острів) — багатоповерховий, зазвичай цегляний, житловий будинок у Стародавньому Римі, з кімнатами або квартирами, призначеними для здачі в оренду.
Спочатку інсула означав квартал римського міста. Згодом став означати будівлю, що займаєте такий квартал.[1]
З'явились не пізніше III ст. до н. е. Міста Римської імперії масово забудовувались 3-5-поверховими інсулами, котрі часто були згруповані довкола одного двору, займаючи цілий квартал. Збереглися приклади інсул у римському портовому місті Остія, які датуються правлінням Траяна, але здається вони існували лише у Римі та декількох інших місцях. Зовнішні оповіді повідомляють про них, як щось незвичайне, а от Тит Лівій та Вітрувій згадують про них у Римі[2].
Найдешевше жило було згори, оскільки його власник у випадку пожежі не міг врятуватися та там було відсутнє водопостачання по трубах. Вікна були переважно маленькі, виходили на вулицю та були перекриті залізною решіткою. Зовнішні стіни були у «Opus Reticulatum», інтер'єри у «Opus Incertum», які потім покривали штукатуркою та деколи фарбували. Для прикрашення маленьких темних кімнат, мешканці, які могли це собі дозволити, малювали фрески на стінах. Були знайдені приклади сцен з джунглів з дикими тваринами та екзотичними рослинами. Також, щоб стіни так не стискали, на них деколи малювали імітацію вікон (тромплей).
Для еліт у Стародавньому Римі були розкішні будівлі; звичайний будинок чи квартира (у місті) плебея мали не багато розкоші. Домус (резиденція на одну родину) у Римі була доступна тільки досить забезпеченим, і більшість з них мала форму закритого помешкання з однією чи двома кімнатами. У 312—315 рр.н. е. У Римі налічувалось 1781 домус та 44 850 інсул (у значенні квартир)[3].
Значення слова «інсула» були предметом значної суперечки істориків давньоримської культури[4]. Інсула була словом для опису квартирних будинків або самих квартир[5], чи навіть жилих кімнат, демонструючи, наскільки малими за площею були квартири для плебеїв. Місто спочатку ділилося на квартали, а потім на ще менші мікроквартали, і слово «інсула» стосувалось і кварталів і мікрокварталів. Інсула містила ценакули, таберни, складські кімнати під сходами та крамниці на нижніх. Ценакула — це був ще один тип житла для плебеїв, квартира, поділена на три окремі кімнати — кубікулум, екседру та медіанум. Типові римські квартири були набором менших та більших структур, часто з вузькими балконами, призначення яких є загадкою для істориків, оскільки на них не має виходу; у квартирах не було надмірних прикрас чи демонстрацій розкоші, як у будинках аристократії. Вважається, що у домах і квартирах проводилось небагато вільного часу, оскільки він присвячувався суспільним заняттям, напр. відвідуванням терм.
- ↑ Gregory S. Aldrete (2004). Daily Life in the Roman City: Rome, Pompeii and Ostia. Greenwood Publishing Group. с. 78–80. ISBN 978-0-313-33174-9.
- ↑ EERA, 134
- ↑ Hermansen, 1970.
- ↑ Storey, 2002.
- ↑ Storey, 2004.
- Велика радянська енциклопедія / За ред. А. М. Прохорова. — 3-є вид. — М., 1969—1978.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2016) |