Перейти до вмісту

Іоанна Хмелевська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хмелевська.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беккер.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кун.
Іоанна Хмелевська
Joanna Chmielewska
Ім'я при народженніІрена Барбара Іоанна Беккер
ПсевдонімІоанна Хмелевська
Народилася2 квітня 1932(1932-04-02)
Варшава, Республіка Польща[1]
Померла7 жовтня 2013(2013-10-07) (81 рік)
Варшава, Польща Польща
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Республіка Польща
ДіяльністьПисьменниця,
архітектор
Alma materВаршавська політехніка
(архітектурний факультет)
Мова творівпольська
Роки активності1964 — 2013
ЖанрІронічний детектив
Magnum opus«Клин клином» (1964),
«Що сказав небіжчик» (1972),
«Колодязі предків» (1979)
ПреміїПремія Голови Ради Міністрів (1989), премія «АО ЕМПіК» (2000, 2001)
Сайт: www.chmielewska.pl
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іоанна Хмелевська (пол. Joanna Chmielewska), уроджена Ірена Барбара Іоанна Беккер (пол. Irena Barbara Joanna Becker), у шлюбі — Кун (пол. Kuhn); 2 квітня 1932, Варшава — 7 жовтня 2013, там само) — польська письменниця, автор іронічних детективів, одна із засновниць цього жанру, єдина жінка-письменниця, яка зазнала європейського успіху в цьому жанрі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 2 квітня 1932 року у Варшаві в родині директора банку Яна Беккера (1906—1983) і Яніни Конопацької (1909—1993). Вихованням майбутньої письменниці займалися здебільшого жінки — бабуся та дві тітки, Тереса і Люцина. Остання мала особливий вплив на формування світогляду майбутньої письменниці — Люцина працювала журналісткою.

1939 року, коли Польщу окупував Третій Рейх, Хмелевська була змушена покинути навчання у школі. Шкільну програму спочатку засвоювала разом із тіткою Люциною, а 1943 року її віддали до інтернату при монастирі Воскресіння Господнього у Варшаві. Після закінчення гімназії, вже у повоєнній Польщі, Хмелевська вступила на архітектурний факультет Варшавської політехніки, який закінчила зі спеціальністю інженер-архітектор. Працювала в тому числі у Незалежній архітектурно-будівельній майстерні «Блок» та Проєктному бюро «Столиця» (теми, пов'язані з цим періодом, пізніше з'являться у її романах).

1958 року почала публікуватися у журналі «Kultura i Życie», пізніше також писала для журналу «Kulturze i Sztuce» — на теми, пов'язані з дизайном інтер'єру. У 1960-х роках вирішила полишити основну професію (за власним зізнанням, вона ніколи не вважала себе видатним архітектором, — якось у Франції побачила маленьку каплицю в Орлі і зрозуміла, що їй такого ніколи не створити) і заробляти письменницькою працею. Перший її роман «Клин клином» був виданий 1964 року. Всього в «арсеналі» Хмелевської понад 60 книг[2]. Здебільшого це романи у жанрі іронічного детекиву, також публіцистичні твори і «Автобіографія» в семи частинах.

Хмелевська — володарка численних літературних премій, зокрема Премії Голови Ради Міністрів за творчість для дітей та юнацтва (1989), дворазовий лауреат премії «АО ЕМПіК» — найбільшої у Польщі мережі продажу медіа-носіїв (2000, 2001). 2006 року удостоєна Почесної премії Великого Калібру за видатні досягнення у детективному жанрі.

3 травня 2004 року нагороджена Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі[3].

Іоанна Хмелевська померла 7 жовтня 2013 року у Варшаві в 81-річному віці. Похована на Повонзківському цвинтарі[4][5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 18-річному віці Хмелевська вступила у шлюб зі старшим за неї на три роки Станіславом Яном Куном (нар. 1929). У пари народилися двоє синів — Єжи (нар. 1951) і Роберт (нар. 1956). Пізніше пара розлучилася. Це був єдиний офіційний шлюб письменниці.

Єжи навчався в університеті радіо та електроніки у Варшаві, після чого працював у Алжирі. Повернувшись до Польщі, займався вирощуванням печериць (мати із задоволенням допомагала йому у цій справі). Двічі одружений, має доньку Кароліну.

Роберт також працював у Алжирі, також двічі одружений, проживає у Канаді. Має доньку Моніку, спеціаліста в галузі ІТ, яка вийшла заміж за однокурсника і проживає в Торонто. Часто гостювала у бабусі Іоанни та подорожувала з нею Європою.

Хмелевська любила відпочивати у Франції — здебільшого у водолікарнях на узбережжі Бретані. Також відома її пристрасть до гри у карти, — вона сама жартувала, що навчилася грати у карти раніше, ніж розмовляти. Серед інших її захоплень — кінні перегони, бридж, колекціонування марок та бурштину, ворожіння на картах, виготовлення композицій з сухих трав. Письменниця також уміла стріляти, вишивати, вправно кермувала та любила котів.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • 1964 — Клин клином (пол. Klin)
  • 1966 — Підозрюються всі (пол. Wszyscy jestesmy podejrzani)
  • 1969 — Крокодил з країни Шарлотти (пол. Krokodyl z kraju Karoliny)
  • 1972 — Що сказав небіжчик (пол. Cale zdanie nieboszczyka)
  • 1973 — Лесь (пол. Lesio)
  • 1974 — Усе червоне (пол. Wszystko czerwone)
  • 1974 — Звичайне життя (пол. Zwuczajne zycie)
  • 1975 — Роман сторіччя (пол. Romans wszechczasow)
  • 1976 — Обхідні шляхи (пол. Boczne drogi)
  • 1976 — Великий шматок світу (пол. Wiekszy kawalek swiata)
  • 1977 — Клята спадщина (пол. Upiirny legat), переклад українською Юлії Булаховської
  • 1979 — Колодязі предків (пол. Studnie przodkow)
  • 1979 — Будинок з привидами (пол. Nawiedzony dom)
  • 1980 — Особливі заслуги (пол. Wielkie zaslugi)
  • 1988 — Скарби (пол. Skarby)
  • 1990 — Сліпе щастя (пол. Slepe szczscie)
  • 1990 — Дикий білок (пол. Dzikie bialko)
  • 1990 — Безкінечна шайка (пол. Szajka bez konca)
  • 1991 — 2/3 успіху (пол. 2/3 sukcesu)
  • 1992 — Перегони (пол. Wyscigi)
  • 1992 — Таємниця (пол. Tajemnica)
  • 1992 — Збіг обставин (пол. Zbieg okolicznosci)
  • 1993 — Справа з подвійним дном (пол. Drugi watek)
  • 1993 — Флоренція — дочка Диявола (пол. Florencja corca Diabla)
  • 1993 — Про всяк випадок (пол. Wczelki wypadek)
  • 1994 — Односторонній рух (пол. Jeden kierunek ruchu)
  • 1994 — Пафнутій (пол. Pafnucy)
  • 1995 — Іншопланетяни в Гарволіні (пол. Ladowaniew Garwolinie)
  • 1995 — Автобіографія (Autobiografia), частина 1. Дитинство (пол. Dziecinstwo); частина 2. Перша молодість (пол. Pierwsza molodosc); частина 3. Друга молодість (пол. Druga molodosc); частина 4. Третя молодість (пол. Trzesia molodosc); частина 5. Вічна молодість (пол. Wieczna molodosc)
  • 1995 — Свистопляска (пол. Duza polka)
  • 1996 — Дві голови і одна нога (пол. Dwie glowy i jedna noga)
  • 1996 — Як вижити з чоловіком (посібник) (пол. Jak wytrzymac ze mezczyzna)
  • 1996 — Як вижити з жінкою (посібник) (пол. Jak wytrzymac ze spotczena kobieta)
  • 1996 — Великий Алмаз (пол. Wielki Diament)
  • 1997 — Корова царя небесного (пол. Krowa niebianska)
  • 1997 — Азарт (пол. Hazard)
  • 1998 — Гарпії (пол. Harpie)
  • 1998 — Золота муха (пол. Zlota mucha)
  • 1999 — Старша правнучка (пол. Najstarsza prawnuczka)
  • 1999 — За сімома печатками (Депозит) (пол. Depozyt)
  • 1999 — По інший бік бар'єру (пол. Przekleta Bariera)
  • 2000 — Кулінарна книга (пол. Ksiazka poniekad kucharska)
  • 2001 — Трудний труп (пол. Trudny trup)
  • 2001 — Як вижити одне з одним (посібник) (пол. Jak wytrzymac ze nawzajem)
  • 2002 — Любий, завтра я тебе вб'ю пол. (Nie)boszczyk maz)
  • 2002 — Невезіння (Pech)
  • 2003 — Бабський мотив (пол. Babski motyw)
  • 2003 — Фатальні марки (пол. Bulgarski bloczek)
  • 2003 — Нові пригоди Пафнутія (пол. Las Pafnucego)
  • 2004 — Коти в мішках (пол. Kocie worki)
  • 2005 — Вбити мене (пол. Mnie zabic)
  • 2005 — Проти баб (посібник) (пол. Przeciwko babom!)
  • 2005 — Запальничка (пол. Zapalniczka)
  • 2006 — Бліда поганка (пол. Kretka blada)
  • 2006 — Автобіографія, частина 6. Стара перечниця (пол. Stare prochno)
  • 2007 — Трактат про схуднення (посібник) (пол. Traktat o odchugzaniu)
  • 2007 — Смерть п'явкам! (пол. Rzez bezkregowcow)
  • 2008 — Автобіографія, частина 7. От я і вирішила постаріти (пол. Okropnosci)
  • 2009 — Викрадення на біс (пол. Porwanie)
  • 2010 — Бички в томаті (пол. Byczki w pomidorach)
  • 2011 — Дівиця з викрутасами (пол. Gwalt)
  • 2012 — Кривава помста (пол. Krwawa zemsta)
  • 2013 — Скелет в саду (пол. Zbrodnia w efekcie)

Екранізації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123512611 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ http://life.pravda.com.ua/person/2013/10/8/140420/ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] «Українська правда»: У Варшаві померла Іоанна Хмелевська
  3. ↑ Przyznano odznaczenia. Wprost (пол.). 3 травня 2004. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 3 травня 2020.
  4. ↑ В Польше ушла из жизни известная писательница Иоанна Хмелевская. НТВ (рос.). 07.10.2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.
  5. ↑ Скончалась польская писательница Иоанна Хмелевская. Газета.ру (рос.). 07.10.2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 6 вересня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іоанна_Хмелевська